Вільнюс цього року став не просто місцем зустрічі, а простором сили. Сотні активісток і активістів, союзниць і союзників з усієї Європи та Центральної Азії зібралися наприкінці жовтня у Вільнюсі (Литва) на щорічну конференцію ILGA-Europe, щоб переосмислити, як рухатися вперед у світі, який змінюється швидше, ніж устигли закони та інституції. Під гаслом Face Forward — «Дивитися вперед» — учасниці й учасники обговорювали, як зберігати ясність, солідарність і енергію в епоху, коли демократія розсипається навіть там, де здавалася непорушною.
Разом із литовськими партнерками та партнерами — Lithuanian Gay League і Tolerant Youth Association — ILGA-Europe об’єднала ЛГБТІК+ активісток і активістів, дослідниць і дослідників, політичних союзниць і союзників, представниць і представників правозахисних організацій. Світ, у якому вони працюють, стрімко звужує простір свободи: уряди обмежують права, переслідують незалежні медіа, ухвалюють закони, що загрожують існуванню громадських ініціатив. Спільноти стають мішенню ненависті, а звичні джерела підтримки — від фондів до союзних інституцій — відступають або зникають.
«Світ змінюється — і ми змінюємося разом із ним», — говорили учасниці й учасники, обговорюючи, як адаптувати стратегії й зберігати опору. Перемоги минулих років — у законодавстві, у сприйнятті, у суспільній видимості — сьогодні під загрозою. Старі методи вже не працюють, і саме зараз потрібно вчитися дивитися вперед, утримуючи тверду землю під ногами. Конференція стала моментом для роздумів і сміливих рішень: час не просто реагувати, а будувати нові підходи, спираючись на політичну ясність, взаємну турботу й колективну мужність.
Тематика дискусій розгорталася навколо двох напрямів. Перший — Facing Forward: політична ясність у непевні часи. Йшлося про те, як захищати здобуті юридичні перемоги, як зберігати права та свободи в епоху демократичного відкату, як відповідати на антиправа риторику й мову ненависті, повертаючи собі власний наратив. Тут говорили про те, як підтримувати найбільш уразливі спільноти — транс* людей, активісток і активістів, мігранток і мігрантів, біженок і біженців, — і як знаходити опору, коли союзні інституції відвертаються. Це був простір складних розмов, чесного аналізу й пошуку стратегій, які допоможуть не лише вижити, а й вести за собою.
Другий напрям — What It Takes: сила руху в умовах викликів. Він був про людей, ресурси й виснаження. Про те, що рух тримається передусім на людях — і саме вони сьогодні під найбільшим ризиком. Фінансування скорочується, міжнародна підтримка слабшає, особиста ціна активізму зростає. Але завдання не просто вистояти, а переосмислити, що означає бути рухом у таких умовах. Учасниці й учасники обговорювали нові моделі фінансування, солідарні практики, форми колективної турботи та способи будувати стійкість, коли звичні опори руйнуються. «Що ми можемо зробити, аби нікого не залишити позаду?» — стало питанням, яке проходило крізь багато сесій.
ILGA-Europe 2025 нагадала: активізм — це не лише боротьба, а й дихання, турбота, відновлення. У Європі, де ультраправі партії посилюють вплив, де зростають агресія й страх, ця зустріч стала актом спротиву. «Наше існування — уже активізм. Просто йти вулицею, тримаючись за руки, — це вже акт мужності», — пролунало в залі, і ці слова відгукнулися сотням людей.
Але, як показували виступи, рух не замикається у власній темі — він усвідомлює взаємозв’язок усіх форм боротьби. «Ми не можемо бути антифашистками й антифашистами, якщо всередині нас залишаються форми виключення. Ми не можемо будувати рівність, якщо не ділимося простором і ресурсами. Ми не можемо говорити про свободу, якщо не чуємо тих, хто стикається з найжорсткішою дискримінацією», — повторювали різні спікерки й спікери, і це звучало як спільне визнання: інтерсекційність — не гасло, а принцип виживання.
Упродовж трьох днів у Вільнюсі звучали історії, які доводили: Європа чинить спротив. У Будапешті сотні тисяч людей вийшли на прайд, попри загрози. У Києві й Харкові прайди відбуваються навіть під час війни. У Чехії скасовано примусову стерилізацію транс* людей, у Литві — закон про «антипропаганду». В Італії та Словаччині тисячі людей виходять на вулиці, захищаючи права ЛГБТІК+ спільнот. У Казахстані та Узбекистані активістки й активісти вимагають декриміналізації й права жити без страху. Усе це — різні точки однієї карти, об’єднані спільною боротьбою за свободу й гідність.
«Це не просто зустріч. Це акт непокори. Коли ми збираємося разом, ми стверджуємо: нас не залякають, нас не змусить зникнути. Ми є. Ми дивимося вперед», — сказав один із спікерів. Face Forward виявилася не назвою, а станом — готовністю дивитися в майбутнє, навіть якщо воно неясне. Це погляд, у якому поєднуються вразливість і сила, страх і дія.
Конференція ILGA-Europe 2025 показала: ЛГБТІК+ рух Європи живий, різноманітний і рішучий. Він дискутує, шукає, зростає, але головне — не здається. Світ змінюється — і рух змінюється разом із ним. Майбутнє неможливо передбачити, але його можна будувати. І саме це — спільне рішення: дивитися вперед, разом.