У Нью-Йорку завершилося Засідання високого рівня ООН з питань ВІЛ та СНІДу, за підсумками якого очікується ухвалення нової Політичної декларації з ВІЛ.
Такі документи мають значення. Вони визначають, якими будуть політичні пріоритети, фінансування, міжнародна підтримка і зобов’язання держав у найближчі роки. Але цього разу багато представників спільнот, людей, які живуть з ВІЛ, і організацій громадянського суспільства говорять прямо: запропонований текст не відповідає масштабу кризи.
У ньому бракує того, без чого неможливо завершити епідемію СНІДу:
прав людини, реального доступу до послуг, сталої підтримки спільнот, уваги до ключових груп населення, сучасної профілактики, лікування і політичної відповідальності держав.
Світ уже має знання, інструменти і досвід. Але без сміливих рішень, без фінансування і без участі спільнот ці інструменти не працюватимуть для тих, хто потребує їх найбільше.
Саме тому міжнародні мережі людей, які живуть з ВІЛ, спільнот і організацій громадянського суспільства підготували альтернативну Народну декларацію з ВІЛ та СНІДу — People’s Declaration on HIV and AIDS.
Це не просто реакція на слабкий політичний текст. Це нагадування державам: відповідь на ВІЛ не може будуватися без людей, яких вона безпосередньо стосується.
Народна декларація говорить про реальні зобов’язання: права людини, декриміналізацію, доступ до профілактики і лікування, сталу підтримку громадських та community-led організацій, участь спільнот у прийнятті рішень і фінансування, яке відповідає потребам, а не політичним компромісам.
Підтримати декларацію можуть організації, активісти й активістки, які поділяють занепокоєння тим, що держави знову не продемонстрували достатньої політичної волі для завершення епідемії СНІДу.
Коли офіційні декларації стають менш амбітними, ніж реальність, важливо, щоб голос спільнот звучав ще голосніше.