Дослідники з Австралії здійснили значний прорив у сфері досліджень ВІЛ, використавши технологію доставки мРНК — ту ж, що лежить в основі COVID‑19 вакцин. Однак замість профілактики інфекції вони спрямували її на вивід вірусу з латентного стану з метою потенційного лікування.
Навіть при успішній антиретровірусній терапії (АРТ) ВІЛ не може бути повністю усунутий — він ховається в спочиваючих CD4+ Т‑лімфоцитах, створюючи прихований резервуар, здатний реактивуватися за зупинки лікування. Саме цей резервуар вважається ключовою перешкодою на шляху до ліквідації вірусу.
Учені з Інституту інфекцій та імунітету Пітера Дохерті (Мельбурн) розробили новий ліпід‑наночастинковий (LNP) носій, всередину якого помістили мРНК. Цей LNP проникає в інфіковані CD4+ клітини й «підштовхує» вірус до активації, змушуючи його вийти з прихованого стану.
«Ми «перепрограмували» мРНК так, щоб вона наказала зараженим клітинам «видати» вірус та зробити його помітним. Однак головною перешкодою було доставити мРНК саме до цих клітин», — пояснює д-р Паула Севаал, дослідниця Інституту Дохерті й співавторка дослідження.
Науковці повідомили, що новий LNP — це мініатюрна «жирова бульбашка», яка успішно переносить мРНК у відповідні клітини, змушуючи вірус «вийти з укриття». У лабораторних експериментах метод продемонстрував ефективне виведення ВІЛ із латентного стану без активації клітин і без токсичних наслідків.
Це — перший випадок, коли така стратегія продемонструвала високу ефективність у клітинах, інфікованих ВІЛ. Дослідники вірять, що саме цей підхід може стати фундаментом для майбутніх шляхів лікування.
Керівник Інституту, проф. Шерон Левін, яка є співавтором публікації, підкреслює, що їхні результати доводять принципову життєздатність і потенційно можуть стати поворотним моментом у пошуку ліків.
«У 2020‑му ми почали досліджувати мРНК як засіб проти COVID‑19. І тоді з’явилися ідеї щодо ВІЛ, хоча ці віруси й дуже відрізняються… За останні п’ять років ми створили нову платформу мРНК‑терапії, і це дослідження — захоплива віхова подія», — говорить Левін.
Адвокатка ВІЛ, Гізер Елліс, яка живе з інфекцією понад 30 років, відзначає, що кожна новина про потенційне лікування — це важлива подія. Вона наголошує, що мрія — відмова від щоденних таблеток та виключення стигми, що супроводжує ВІЛ.
Подальші етапи передбачають доклінічні випробування на тваринах, після чого – клінічні дослідження на людях. За словами співавтора дослідження, вірусолога д-ра Майкла Роче, ця технологія може відкрити нові можливості для лікування інших захворювань, оскільки спочиваючі CD4+ клітини грають важливу роль і в інших патологіях, напр., при деяких видах раку або автоімунних захворюваннях.