Люди, які живуть з ВІЛ на окупованих Російською Федерацією територіях України, стикаються з неминучою перспективою втратити доступ до лікування, оскільки окупаційна влада все частіше пов’язує його надання з прийняттям російського громадянства.
Приблизно 15 000 людей наразі отримують лікування від ВІЛ на окупованих частинах Донецької та Луганської областей. До окупації у 2014 році лікування ВІЛ та туберкульозу, а також діагностичні засоби та реактиви фінансувалися за рахунок гранту Глобального фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією. Після 2014 року було досягнуто домовленості, згідно з якою Україна мала закуповувати ліки за цільовий грант Глобального фонду, а за доставку ліків на окуповану території відповідав UNICEF та партнерські неурядові організації (НУО). Ця система стала недієздатною навесні 2022 року. Влітку 2023 року, коли запаси антиретровірусних препаратів вичерпалися, лікарі почали видавати прострочені препарати. Тоді окупаційна влада РФ зголосилася фінансувати лікування ВІЛ-інфекції на Донбасі.
Місцеві джерела (імена яких не можуть бути названі з міркувань безпеки), пов’язані з охороною здоров’я в регіоні, повідомили The Lancet HIV, що це лікування прив’язане виключно до наявності російського паспорта — згідно з російським законодавством безкоштовне лікування ВІЛ-інфекції надається лише громадянам РФ. Вони також стверджують, що близько 50% людей з ВІЛ у регіоні не хочуть приймати російське громадянство, тобто незабаром їм доведеться вибирати між втратою доступу до життєво необхідного лікування або змушеними прийняти громадянство, якого вони не бажають.
Джерела зазначають, що хоча люди без російських паспортів зараз можуть отримати доступ до обмеженого лікування ВІЛ, яке надається окупаційними органами влади, фінансування цих програм є низьким і триватиме ще не більше кількох місяців.
«Сьогодні немає дефіциту препаратів для продовження лікування чи нових рецептів. Але обласного бюджету однозначно не вистачить на лікування всіх людей без російських паспортів…люди, які мають ВІЛ і продовжують залишатися тут, повинні будуть отримувати паспорт, інакше вони не матимуть доступу до лікування», – повідомило одне джерело.
Групи як у Росії, так і в контрольованих Україною частинах східної України, які працюють з людьми з ВІЛ, кажуть, що надання послуг, і не лише медичних, обумовлюється російським громадянством (практика, відома як паспортизація ), широко поширена на окупованих територіях.
«Це тенденція, яку ми спостерігаємо з боку Російської Федерації, починаючи з 2014 року в Криму. Надання гуманітарних, медичних, усіх послуг вони обумовлюють отриманням російського паспорта. А на окупованих територіях з 2022 року Росія дуже агресивно змушувала людей отримувати російські паспорти, – розповів виданню The Lancet HIV Дмитро Шерембей, голова української громадської організації «100% життя». – Якщо ви українець на цих нещодавно окупованих територіях Донбасу, у вас є ВІЛ, але немає російського паспорта, ви не зможете отримати лікування, і вас залишать помирати. Окупантам це байдуже, вони раді, що ці люди гинуть».
Виїзд із Донбасу на підконтрольні Україні території для багатьох не є варіантом. Для них єдиний вихід з окупації — або небезпечним, напівлегальним шляхом через зони активних бойових дій, або через Росію, Білорусь, а потім Польщу (для цього потрібен російський паспорт).
Інформація на окупованих територіях суворо контролюється, і окупаційна влада не бажає спілкуватися з іноземними ЗМІ. Але кільком організаціям вдалося задокументували докази того, що місцевих жителів примушують прийняти російське громадянство через припинення надання послуг, особливо охорони здоров’я. Свідчення тих, хто втік на контрольовані Україною території, також підтверджують, що людям без російських паспортів систематично відмовляють у медичному обслуговуванні. На Донбасі ця практика може ще більше погіршити жахливу ситуацію — Україна має другу за величиною епідемію ВІЛ у Східній Європі та Центральній Азії після РФ.
«Якщо люди не отримають необхідного лікування, наслідки для них і для регіональної епідемії ВІЛ можуть бути катастрофічними, особливо в контексті триваючої війни та її впливу на перебіг епідемії», – підкреслив Мішель Казачкін, спеціальний посланник Генерального секретаря з питань ВІЛ/СНІДу.
Lancet HIV поспілкувався з кількома міжнародними, українськими та російськими експертами та ВІЛ-активістами про можливе вирішення ситуації. Мало хто був готовий говорити під запис, але всі вони сказали, що люди з ВІЛ, які ще не отримали російський паспорт, схоже, дуже скоро постануть перед важким вибором, особливо тому, що на початку 2023 року російський парламент прийняв закон, який наказує всім людям на окупованих територіях мати російські паспорти до липня 2024 року, інакше їм загрожує депортація чи затримання. Джерело в медичному секторі окупованих територій Донбасу повідомило, що з часом таки доведеться взяти російський паспорт або відмовитися від будь-якого лікування там. Дмитро Шерембей зауважив, що багато хто, ймовірно, вибере останній варіант, незважаючи на ризики. «Людей у цих регіонах можуть призвати в армію відразу після отримання російського паспорта, незалежно від того, чи є у них ВІЛ чи ні. Вже деякий час у російських збройних силах служать відкрито ВІЛ-позитивні солдати».