У межах регіональної інформаційно-адвокаційної кампанії «Голоси СЄЦА на AIDS 2026», яку VirusOFF реалізує за підтримки Офісу UNAIDS у регіонах СЄЦА та Азії і Тихого океану, ми продовжуємо дивитися на ключові меседжі AIDS 2026 крізь призму Східної Європи та Центральної Азії.
Кампанія зосереджена на трьох питаннях, які сьогодні є центральними для регіону: як зробити профілактику ВІЛ доступнішою, як захистити відповідь на ВІЛ силами спільнот у мінливому ландшафті фінансування і як забезпечити, щоб інновації доходили до людей — а не залишалися лише пілотними проєктами.
На AIDS 2026 у Ріо-де-Жанейро багато говорять про майбутнє ВІЛ-відповіді: довготривалі опції PrEP, цифрові рішення, телемедицину, штучний інтелект, нові моделі тестування, стале фінансування та сильнішу національну відповідальність.
Але крізь усі ці дискусії дедалі чіткіше звучить одне центральне питання: чи дійдуть інновації, наука і політичні зобов’язання до людей, яким вони потрібні найбільше?
Для Східної Європи та Центральної Азії це питання особливо гостре. У нашому регіоні профілактика ВІЛ давно вийшла за межі медичного кабінету. Вона залежить від довіри, навігації, рівної підтримки, безпечних просторів, прав людини, декриміналізації, сталого фінансування та роботи організацій спільнот.
Саме тому тема AIDS 2026 — Rethink. Rebuild. Rise. — для СЄЦА звучить не як гасло, а як практичний виклик.
Нам потрібно переосмислити профілактику не як набір окремих інструментів, а як систему доступу. Нам потрібно перебудувати фінансування так, щоб воно підтримувало не лише препарати й клініки, а й маршрути, які дозволяють людям реально дійти до допомоги. І нам потрібно посилювати спільноти, які часто є першою точкою довіри для людей, що стикаються зі стигмою, криміналізацією, війною, міграцією або дискримінацією.
На відкритті AIDS 2026 виконавча директорка UNAIDS Вінні Б’яніма сказала, що наступний етап ВІЛ-відповіді буде “битвою на трьох фронтах”: права, наука і фінансування. Саме ці три фронти сьогодні визначають майбутнє профілактики ВІЛ у регіоні СЄЦА.
Прогрес є. Але він крихкий.
AIDS 2026 проходить у момент, коли глобальна ВІЛ-відповідь має і значні досягнення, і серйозні ризики. За даними UNAIDS, у 2025 році у світі було 41,0 мільйона людей, які живуть з ВІЛ, 1,2 мільйона нових випадків ВІЛ і 570 000 смертей, пов’язаних зі СНІДом. Охоплення антиретровірусною терапією досягло 78%, а охоплення послугами з профілактики вертикальної передачі — 87%.
Це показує: світ знає, що працює. Але цього вже недостатньо.
На пресконференції напередодні AIDS 2026 Вінні Б’яніма попередила: “Progress is slowing.” Вона також зазначила, що щодня близько 3 400 людей набувають ВІЛ, а близько 1 600 людей помирають від захворювань, пов’язаних зі СНІДом. Її висновок прозвучав чітко: ВІЛ-пандемія не завершена, і без термінових дій вона може знову набрати силу.
Для СЄЦА це попередження має дуже конкретне значення. UNAIDS повідомляє, що між 2010 і 2025 роками кількість нових випадків ВІЛ у Східній Європі та Центральній Азії зросла на 17%.
Це означає, що профілактика в регіоні не може залишатися вразливою або другорядною частиною ВІЛ-відповіді. Вона має бути центральною. І вона має бути справді доступною.
Інструмент — це ще не доступ
PrEP, PEP, тестування на ВІЛ, зменшення шкоди, презервативи, довготривалі ін’єкційні опції, цифрова навігація і телемедицина — усе це може змінити майбутнє профілактики ВІЛ.
Але AIDS 2026 робить одну річ очевидною: інструмент сам по собі не дорівнює доступу.
Інструмент стає доступом лише тоді, коли людина знає про нього, довіряє людині або системі, яка його пропонує, може звернутися по допомогу без страху чи осуду і не стикається з ризиками через свою ідентичність, статус, поведінку або життєві обставини.
UNAIDS підкреслює, що нові опції PrEP, зокрема довготривалі ін’єкційні режими, створюють новий імпульс для профілактики ВІЛ. Водночас організації спільнот є критично важливими для формування попиту й надання послуг у спосіб, який є справедливим, прийнятним і доступним для людей, які найбільше цього потребують.
Для СЄЦА це ключовий урок. Якщо інновація не супроводжується фінансуванням, зрозумілими маршрутами, підготовленими командами, наданням послуг на базі спільнот, навігацією, довірою та захистом прав, вона ризикує залишитися пілотом.
А профілактика ВІЛ не може бути пілотом для людей, яким вона потрібна сьогодні.
Коли фінансування скорочують, зникають мости до людей
Криза фінансування — одна з центральних тем AIDS 2026. Але для СЄЦА це не лише про бюджети. Це про те, які частини системи будуть захищені.
UNAIDS повідомляє, що у 2025 році зовнішнє фінансування глобальної ВІЛ-відповіді в країнах із низьким і середнім рівнем доходу скоротилося на 18% порівняно з 2024 роком. У звіті також зазначено, що ці зміни сильно вплинули на профілактику ВІЛ, тестування та ключові компоненти програм лікування, включно з послугами, які надають організації спільнот і які допомагають охоплювати людей, найбільш уражених ВІЛ.
Під ризиком найчастіше опиняється саме те, що може не виглядати як “класична медицина”: рівне консультування, outreach, навігація, психологічна підтримка, правова допомога, community-led monitoring, супровід і робота з довірою.
Але саме ці елементи часто визначають, чи дійде людина до тестування на ВІЛ, PrEP, лікування або підтримки.
Без них система може мати препарати, протоколи й клініки — але не мати дороги, яка веде людей до них.
Спільноти — не додаток. Вони є інфраструктурою доступу.
На AIDS 2026 роль спільнот обговорюється не як символічне питання. Вона обговорюється як умова виживання ВІЛ-відповіді.
UNAIDS наголошує, що організації спільнот відіграють критичну роль: вони організовують, адвокатують, вимагають і полегшують доступ до ВІЛ-послуг і наукових досягнень. Вони є важливими надавачами профілактики, лікування, підтримки прихильності до терапії та послуг у просторах, вільних від стигми й дискримінації, зокрема в гуманітарних кризах.
Для СЄЦА це особливо важливо. У регіоні, де війна, міграція, криміналізація, стигма й недовіра до формальних систем часто перетинаються, організації спільнот допомагають людям залишатися пов’язаними з допомогою.
Вони пояснюють. Перенаправляють. Супроводжують. Захищають. Повертають довіру. І часто доходять туди, куди формальні системи не доходять.
Саме тому відповідь на ВІЛ силами спільнот не можна скорочувати першою. І її не можна називати “додатковою”.
Права людини — це умова профілактики
Ще один сильний меседж із Rio: профілактика ВІЛ не працює там, де люди бояться бути видимими.
Криміналізація, стигма, дискримінація, насильство й політичний тиск напряму впливають на те, чи звернеться людина по тестування на ВІЛ, чи поставить питання про PrEP, чи отримає PEP, чи продовжить лікування, чи довірятиме консультанту або медичному працівнику.
UNAIDS зазначає, що криміналізація залишається серйозним бар’єром до ВІЛ-послуг для людей, які живуть з ВІЛ, людей, яких стосується ВІЛ, і людей, які мають ризик набуття ВІЛ. У 2026 році лише 7 із 193 країн не криміналізували принаймні одну з таких сфер: одностатеві сексуальні стосунки в приватному просторі, трансгендерних людей, секс-роботу, зберігання невеликих кількостей наркотиків або нерозкриття ВІЛ-статусу, ймовірний чи фактичний контакт із ВІЛ.
Для СЄЦА це означає, що права людини — не окремий адвокаційний блок. Вони є частиною ефективної профілактики.
Якщо людина боїться системи, вона не звертатиметься по послуги. Якщо вона не звертається по послуги, профілактика не працює.
Сталість має захищати доступ, а не лише лікування
Сталість — ще одна ключова дискусія AIDS 2026. Але для СЄЦА важливо не зводити сталість до технічної заміни донорського фінансування внутрішнім.
UNAIDS повідомляє, що у 2025 році загальні фінансові ресурси для ВІЛ у країнах із низьким і середнім рівнем доходу становили 17,6 млрд доларів США, 59% з яких надійшли з внутрішніх ресурсів. Водночас для досягнення глобальних цілей до 2030 року потрібно 21,9 млрд доларів США щорічно.
Але питання не лише в тому, скільки коштів доступно. Питання в тому, що саме буде профінансовано.
Якщо внутрішнє фінансування покриває препарати, але не підтримує профілактику, навігацію, послуги організацій спільнот, правовий захист, зменшення стигми та моніторинг якості, сталість залишатиметься неповною.
Нова глобальна рамка дає чіткий напрям: до 2030 року 30% тестування на ВІЛ і підтримувальних послуг, пов’язаних із доглядом і лікуванням, мають надаватися організаціями спільнот; 80% людиноцентричних програм профілактики для людей із ключових груп мають надаватися організаціями спільнот; і 60% програм, що підтримують societal enablers, також мають реалізовуватися організаціями спільнот.
Це важливий політичний сигнал: спільноти не мають залишатися на периферії системи. Вони мають бути в її центрі.
Що AIDS 2026 говорить СЄЦА
Для Східної Європи та Центральної Азії AIDS 2026 звучить як дуже конкретний заклик.
Ми не можемо говорити про інновації без доступу.
Ми не можемо говорити про сталість без спільнот.
Ми не можемо говорити про профілактику без прав людини.
Ми не можемо говорити про завершення СНІДу як загрози громадському здоров’ю, якщо люди бояться звертатися по допомогу.
СЄЦА потрібна ВІЛ-відповідь, яка бачить людей у русі, людей у кризі, людей під тиском криміналізації, людей, які не довіряють системі, і людей, яким потрібен не лише препарат, а безпечний маршрут до нього.
Головний висновок із Rio простий: світ має науку, інструменти й досвід. Але цього недостатньо.
Потрібен вибір — інвестувати в профілактику, підтримувати спільноти, захищати права людини, доводити інновації до людей і будувати системи, які не втрачають тих, кому допомога потрібна найбільше.
Для СЄЦА цей вибір особливо важливий.
Бо профілактика ВІЛ не працюватиме, якщо існуватиме лише на папері. Інновації не змінять ситуацію, якщо залишаться пілотами. І жодна система не буде сталою, якщо в неї немає довіри людей.
Інновації мають доходити до людей. Фінансування має захищати доступ. А спільноти мають бути не додатком до ВІЛ-відповіді, а її лідерами.
