У рамках регіональної інформаційної кампанії «Голоси СЄЦА на AIDS 2026», яку VirusOFF реалізує за підтримки Офісу ЮНЕЙДС у регіонах СЄЦА та Азії і Тихого океану, ми продовжуємо розглядати ключові повідомлення AIDS 2026 крізь призму Східної Європи та Центральної Азії.
Ця розмова присвячена досвіду Молдови у збереженні сталості профілактики ВІЛ і допомоги людям через національну відповідальність, внутрішнє фінансування та довіру спільнот. У час, коли глобальна ВІЛ-відповідь переживає зміни у фінансуванні, а системи профілактики стикаються з новим тиском, досвід Молдови показує: перехід може бути не лише фінансовим процесом, а й зміцненням усієї системи охорони здоров’я.
Про це ми поговорили з Лучією Пирциною (Lucia Pirtina), директоркою Інфекційної лікарні та керівницею Національної програми з ВІЛ / вірусних гепатитів у Молдові. У центрі інтерв’ю — практичний зміст сталості, захист профілактики й послуг на рівні спільнот, інтеграція ВІЛ і вірусних гепатитів, а також довіра як основа доступу до допомоги.
У контексті глобальних дискусій навколо AIDS 2026, що Ви вважаєте найнагальнішим пріоритетом для відповіді Молдови на ВІЛ і вірусні гепатити сьогодні?
Найнагальніший пріоритет — зробити так, щоб прогрес, якого Молдова досягла за останні два десятиліття, став незворотним. Ми входимо в новий етап національної відповіді, де сталість більше не визначається донорською підтримкою, а залежить від сили нашої власної системи охорони здоров’я.
За останні кілька років Молдова досягла значного прогресу у зміцненні національної відповідальності. Сьогодні антиретровірусне лікування і тестування на ВІЛ повністю фінансуються з державних ресурсів, а національні інвестиції у профілактичні послуги продовжують зростати. У 2025 році майже 68% національної ВІЛ-відповіді фінансувалося з державних внутрішніх ресурсів, що відображає дедалі більшу відданість країни довгостроковій сталості.
Однак сталість — це не просто заміна зовнішніх ресурсів внутрішнім фінансуванням. Йдеться про інституціоналізацію всієї відповіді. Це означає інтеграцію послуг з ВІЛ і вірусних гепатитів у систему охорони здоров’я, а також забезпечення того, щоб профілактика, тестування, лікування, лабораторні послуги, залучення спільнот, системи моніторингу та механізми закупівель підтримувалися сильними національними інституціями і сталими фінансовими механізмами.
Зрештою, наша мета — не лише зберегти послуги, а й забезпечити, щоб кожна людина, особливо люди з найбільш уразливих груп, продовжувала отримувати своєчасну, якісну допомогу, орієнтовану на її потреби. Саме так Молдова зможе наблизитися до припинення СНІДу та елімінації вірусних гепатитів як загроз громадському здоров’ю до 2030 року.
Молдова працює над сталістю профілактики, тестування, лікування та догляду у сфері ВІЛ через посилення національної відповідальності. Що означає національна відповідальність на практиці — поза політичними формулюваннями — для людей, які щодня потребують послуг?
Для людей, які живуть з ВІЛ, або для тих, хто залежить від профілактичних послуг, національна відповідальність ніколи не має бути абстрактним політичним поняттям. Вона має відчуватися через безперервний доступ до якісних послуг щодня. Національна відповідальність означає, що профілактичні програми продовжують охоплювати спільноти, тестування на ВІЛ залишається легкодоступним, лікування стабільно наявне, а допомога надається без перерв — незалежно від змін у зовнішньому фінансуванні.
Для цього потрібно значно більше, ніж фінансові ресурси. Потрібні сильні державні інституції, здатні планувати, закуповувати, фінансувати, надавати й постійно вдосконалювати послуги. Це також означає тісну співпрацю між Міністерством охорони здоров’я, Національною компанією медичного страхування, надавачами медичних послуг, установами громадського здоров’я та організаціями громадянського суспільства. Такий підхід лежить в основі Національної програми Молдови з ВІЛ, інфекцій, що передаються статевим шляхом, та вірусних гепатитів на 2026–2030 роки, а також Плану переходу та сталості, який команда Молдови розробила для досягнення системної, комплексної та структурованої національної відповідальності.
Зрештою, національна відповідальність вимірюється не тим, хто фінансує послуги, а тим, чи може кожна людина отримати якісну допомогу, орієнтовану на її потреби, тоді, коли вона їй потрібна.
З Вашої перспективи як директорки Інфекційної лікарні та керівниці Національної програми з ВІЛ / вірусних гепатитів, де Молдова досягла найбільшого прогресу у забезпеченні безперервності ВІЛ-послуг?
Я вважаю, що найбільшим досягненням Молдови став поступовий перехід від ВІЛ-відповіді, підтримуваної донорами, до відповіді, яка дедалі більше вбудовується в національні системи та фінансується з внутрішніх ресурсів.
Однією з найважливіших віх стала сталість лікування. Сьогодні 100% антиретровірусного лікування фінансується з державного бюджету, що забезпечує безперервний доступ до життєво необхідних препаратів.
Другим важливим досягненням стала інституціоналізація послуг з профілактики ВІЛ. З 2018 року Національна компанія медичного страхування поступово контрактує послуги з профілактики ВІЛ, які надають організації громадянського суспільства через Фонд профілактики. Те, що починалося як пілотний механізм, перетворилося на сталу національну модель, підтриману стандартами якості, стандартизованими пакетами послуг, розрахованими за вартістю втручаннями, посиленими механізмами закупівель, а нещодавно — і багаторічними контрактами.
Цей прогрес відображається і в загальному фінансуванні національної ВІЛ-відповіді: у 2025 році державні внутрішні ресурси становили майже 68% усіх витрат на ВІЛ порівняно з 65% у 2024 році, а 34% усіх програмних витрат було інвестовано у профілактику. Це демонструє відданість Молдови не лише сталості лікування, а й запобіганню новим випадкам ВІЛ.
Третьою важливою віхою стала інтеграція інновацій у рутинні медичні послуги. Після запровадження доконтактної профілактики ВІЛ (PrEP) у 2018 році Молдова поступово інституціоналізувала цю послугу. Сьогодні пероральні препарати для PrEP закуповуються за кошти державного бюджету, PrEP на рівні спільнот стала частиною національної моделі послуг, а країна готується до впровадження довготривалої PrEP як наступного кроку у зміцненні профілактики ВІЛ.
Разом ці досягнення демонструють, що безперервність допомоги ніколи не є результатом одного втручання. Вона досягається через сталі інвестиції у фінансування, врядування, надання послуг, лабораторну спроможність і сильне партнерство зі спільнотами.
Коли ВІЛ-програми стикаються зі змінами у фінансуванні або процесами переходу, які найбільші ризики для громадського здоров’я: перерви у профілактиці, затримки з тестуванням, виклики щодо прихильності до лікування, послаблення маршрутів перенаправлення чи втрата довіри спільнот?
Ці ризики тісно взаємопов’язані. Якби мені потрібно було визначити найбільший ризик для громадського здоров’я, я б сказала, що це фрагментація континууму допомоги. Коли профілактика, тестування, лікування, підтримка спільнот і маршрути перенаправлення більше не координуються належним чином, люди частіше отримують діагноз пізно, переривають лікування або втрачають зв’язок із системою допомоги. Це впливає не лише на індивідуальні результати для здоров’я, а й на рівень передачі ВІЛ на рівні населення.
Саме тому перехід у Молдові зосереджений не просто на заміні одного джерела фінансування іншим. Наш План переходу та сталості пріоритезує захист профілактичних послуг, тестування на рівні спільнот, прихильності до лікування, лабораторних систем, стратегічної інформації та партнерства зі спільнотами, щоб ці ключові компоненти залишалися повністю інтегрованими в міру зростання національної відповідальності.
Що потрібно захистити насамперед, щоб ВІЛ-послуги залишалися доступними, конфіденційними, орієнтованими на потреби людей і такими, яким довіряють люди, які живуть з ВІЛ, і ключові групи населення?
Якби мені потрібно було визначити один пріоритет, це була б довіра. Люди звертаються по тестування, починають лікування, залишаються в догляді й користуються профілактичними послугами лише тоді, коли знають, що до них ставитимуться з гідністю, їхня конфіденційність буде захищена, а їхні індивідуальні потреби будуть враховані без стигми чи дискримінації. Довіра будується не лише завдяки препаратам. Вона формується через поважних медичних працівників, сильне партнерство зі спільнотами, надійні маршрути перенаправлення та послуги, які справді зосереджені на потребах людей.
Саме тому, коли Молдова зміцнює сталість своєї ВІЛ-відповіді, захист послуг на рівні спільнот залишається критично важливим. Організації громадянського суспільства, рівні консультанти та працівники, які працюють безпосередньо у спільнотах, часто є першою, а іноді й єдиною точкою довіри для людей, які інакше можуть ніколи не звернутися до системи охорони здоров’я. Підтримка таких партнерств поряд із якісними клінічними послугами є фундаментальною для забезпечення рівного доступу, безперервності допомоги й довгострокової довіри суспільства до національної ВІЛ-відповіді.
Один із ключових меседжів глобальної дискусії про ВІЛ полягає в тому, що інновації самі по собі недостатні, якщо вони не доходять до людей. У Молдові що допомагає перетворювати інструменти профілактики — зокрема PrEP, тестування, зменшення шкоди та диференційовані моделі надання послуг — на реальний доступ?
Інновації мають цінність лише тоді, коли вони доходять до людей, яким потрібні найбільше. У Молдові наш підхід полягає в тому, щоб будувати послуги навколо реалій життя людей, а не очікувати, що люди адаптуються до системи охорони здоров’я.
За останні роки профілактика ВІЛ вийшла далеко за межі традиційних медичних закладів. Сьогодні послуги надаються через організації спільнот, команди, які працюють безпосередньо з людьми, мобільні послуги, установи виконання покарань, тестування на ВІЛ і PrEP на рівні спільнот, самотестування на ВІЛ, а також інноваційні підходи, такі як конфіденційний доступ до засобів профілактики через автомати самообслуговування. Ці диференційовані моделі надання послуг зменшують бар’єри, пов’язані зі стигмою, географією та занепокоєнням щодо конфіденційності.
Не менш важливо, що інновації не обмежуються новими технологіями. Вони також означають нові способи роботи. Спільноти активно беруть участь у розробці, оцінюванні та вдосконаленні послуг, а цифрові рішення, включно з моніторингом силами спільнот, надають дані в режимі реального часу, що підтримує кращі рішення й підзвітність.
Поєднуючи лідерство спільнот, цифрові інновації та сильну інтеграцію в національну систему охорони здоров’я, Молдова перетворює ефективні інструменти профілактики на рівний доступ і вимірюваний вплив на громадське здоров’я.
Як внутрішнє фінансування може зміцнити сталість ВІЛ-відповіді Молдови й водночас захистити ті елементи, які часто є найбільш уразливими: профілактику, роботу на рівні спільнот, рівну підтримку, послуги спільнот і маршрути перенаправлення?
Внутрішнє фінансування зміцнює сталість тоді, коли воно виходить за межі фінансування препаратів і медичних закладів. Воно має також захищати послуги, які допомагають людям залишатися пов’язаними із системою охорони здоров’я.
У Молдові це було свідомим політичним вибором. З 2018 року Національна компанія медичного страхування поступово контрактує послуги з профілактики ВІЛ, які надають організації громадянського суспільства. Це створило сталий механізм фінансування роботи на рівні спільнот, рівної підтримки та профілактики на рівні спільнот.
Сьогодні профілактика становить 34% усіх витрат ВІЛ-програми, що демонструє: запобігання новим випадкам ВІЛ залишається стратегічною інвестицією поряд із лікуванням.
Однак самого фінансування недостатньо. Сталість також залежить від належного врядування, прозорих фінансових механізмів і спільної підзвітності. Уряди мають виконувати свої зобов’язання, моделі фінансування мають змінюватися відповідно до потреб програм, а громадянське суспільство має залишатися рівноправним партнером — не лише в наданні послуг, а й у моніторингу реалізації, виявленні прогалин у послугах і забезпеченні того, щоб програми й надалі відповідали потребам людей, які живуть з ВІЛ, і ключових груп населення.
Довіра спільнот є центральною у цій розмові. У Молдові що формує довіру між системою охорони здоров’я та людьми, які живуть з ВІЛ, людьми, які вживають наркотики, секс-працівниками і секс-працівницями, чоловіками, які мають секс із чоловіками, мігрантами та іншими ключовими чи уразливими групами?
Довіра формується тоді, коли люди постійно отримують досвід поваги, конфіденційності та якісної допомоги. І Молдова реалізує програми, спрямовані на це.
Для людей, які живуть з ВІЛ, і ключових груп населення довіра означає знати, що їх не засуджуватимуть через те, ким вони є, що їхня персональна інформація залишиться конфіденційною і що вони отримають своєчасні, професійні послуги, орієнтовані на їхні потреби.
У Молдові довіра посилилася завдяки довгостроковій співпраці між медичними закладами та організаціями спільнот. Рівні консультанти й працівники, які працюють безпосередньо у спільнотах, часто стають першим довіреним зв’язком із системою охорони здоров’я, допомагаючи людям орієнтуватися в послугах, залишатися в догляді та долати бар’єри, пов’язані зі стигмою і соціальним виключенням.
Не менш важливо, що довіра зростає тоді, коли спільноти є не лише отримувачами послуг, а й активними партнерами у їх формуванні. Через постійний діалог, моніторинг силами спільнот і систематичний зворотний зв’язок ми будуємо систему охорони здоров’я, якій люди довіряють: систему, яка віддана наданню лікування і здатна забезпечувати також профілактику, тестування та пожиттєвий догляд.
Яку роль мають відігравати організації, очолювані спільнотами, рівні консультанти та працівники, які працюють безпосередньо у спільнотах, у національній ВІЛ-відповіді Молдови — не як “додатковий” рівень, а як частина основної системи доступу і безперервності допомоги?
Організації, очолювані спільнотами, не є додатковим рівнем ВІЛ-відповіді Молдови. Вони є інтегральною частиною національної системи профілактики та безперервності допомоги. Їхня роль більше не ґрунтується лише на проєктах — вона дедалі більше підтримується сильною національною рамкою.
Національна програма з ВІЛ, інфекцій, що передаються статевим шляхом, та вірусних гепатитів до 2030 року визначає профілактику ВІЛ серед стратегічних пріоритетів, а затверджені на національному рівні стандарти профілактики визначають пакети послуг, вимоги до якості та моделі надання послуг для ключових груп населення. Ці стандарти також створюють основу для розрахунку вартості послуг і контрактування організацій на рівні спільнот через Національну компанію медичного страхування, перетворюючи послуги спільнот на інституціоналізований компонент системи охорони здоров’я, а не тимчасове втручання.
Водночас рівні консультанти й працівники, які працюють безпосередньо у спільнотах, залишаються незамінними, тому що вони формують довіру, досягають людей, які часто залишаються поза охопленням традиційних медичних послуг, підтримують прихильність до лікування і перенаправлення та надають безперервний зворотний зв’язок через моніторинг силами спільнот.
Їхній найбільший внесок виходить за межі надання послуг. Вони зміцнюють рівність, покращують якість, посилюють підзвітність і забезпечують, щоб голоси спільнот залишалися центральними у впровадженні політик. Це партнерство між медичними закладами та спільнотами є однією з найсильніших основ стійкої, орієнтованої на людей і сталої ВІЛ-відповіді.
Молдова продовжує зміцнювати та інтегрувати відповіді на ВІЛ і вірусні гепатити. Які можливості це створює для ранньої діагностики, кращого зв’язку з допомогою та послуг, більше орієнтованих на потреби людей?
Інтеграція дозволяє нам організовувати послуги навколо людей, а не навколо захворювань. Через Національну програму з ВІЛ, інфекцій, що передаються статевим шляхом, та вірусних гепатитів на 2026–2030 роки Молдова об’єднує профілактику, тестування, лікування та довгостроковий супровід в єдину стратегічну рамку. Це створює важливі можливості для ранньої діагностики через інтегроване тестування, сильніші маршрути перенаправлення між послугами спільнот і клінічними послугами, а також більш скоординовану допомогу для людей з ВІЛ, вірусними гепатитами та іншими пов’язаними потребами у сфері здоров’я.
Інтеграція також посилює стійкість і ефективність системи охорони здоров’я. Спільна лабораторна інфраструктура, скоординовані закупівлі, інтегровані системи епіднагляду й моніторингу, а також гармонізовані профілактичні послуги на рівні спільнот зменшують дублювання й водночас покращують доступ, якість і безперервність допомоги.
Зрештою, інтеграція означає менше втрачених можливостей для діагностики, швидший зв’язок із лікуванням, кращу утриманість у догляді та послуги, які є простішими, доступнішими і справді зосередженими на потребах людей. Це не лише ефективніша модель — це краща модель допомоги.
Які уроки Молдови можуть бути корисними для інших країн Східної Європи та Центральної Азії, які також намагаються зробити профілактику і догляд у сфері ВІЛ більш сталими в умовах зміни фінансування?
Один із найважливіших уроків Молдови полягає в тому, що сталість має починатися задовго до того, як зовнішнє фінансування починає скорочуватися. Перехід — це не фінансове коригування, а довгостроковий процес зміцнення систем охорони здоров’я, врядування і національної відповідальності. Країнам потрібно будувати правові, інституційні та фінансові механізми, які дозволяють ВІЛ-послугам стати частиною національної системи охорони здоров’я, а не залишатися донорськими проєктами.
Другий урок — профілактику і послуги на рівні спільнот потрібно інституціоналізувати, а не розглядати як необов’язкові. У Молдові ми інституціоналізували ці послуги через розробку національних стандартів профілактики, визначення стандартизованих пакетів послуг, запровадження механізмів фінансування на основі розрахованої вартості, поступове контрактування організацій спільнот через Національну компанію медичного страхування та посилення моніторингу силами спільнот як частини програмного врядування.
І нарешті, сталість є найсильнішою тоді, коли уряди, спільноти та партнери з розвитку працюють разом зі спільним баченням і чіткими відповідальностями. Саме таке партнерство було однією з найбільших сильних сторін Молдови протягом усього процесу переходу.
Коли глобальна ВІЛ-спільнота обговорює сталість, внутрішнє фінансування і майбутнє профілактики, яке повідомлення від Молдови має прозвучати чіткіше на регіональному та глобальному рівнях?
Досвід Молдови демонструє, що справжнім виміром сталості є не поступове скорочення зовнішнього фінансування, а те, чи продовжують люди отримувати безперервні, якісні послуги впродовж усього процесу переходу.
Внутрішнє фінансування є необхідним, але це лише одна частина рішення. Сталі ВІЛ-програми будуються через інвестиції у профілактику, спільноти, інституції громадського здоров’я та стійкі системи, які гарантують безперервність допомоги.
Наш перехід показав, що сталість досягається тоді, коли доступ до профілактики ВІЛ, тестування, лікування і догляду більше не залежить від джерела фінансування, а гарантується силою системи охорони здоров’я.
Саме цим повідомленням Молдова хоче поділитися з регіоном і глобальною ВІЛ-спільнотою: кінцева мета переходу — не просто фінансова сталість, а сталість системи охорони здоров’я. Коли уряди, спільноти та партнери з розвитку працюють разом зі спільним баченням і спільною відповідальністю, перехід стає можливістю побудувати сильніші, більш рівні, більш стійкі й справді орієнтовані на людей системи охорони здоров’я.
