“Медична допомога у місцях позбавлення волі у Вірменії – це те, за що все ще треба поборотися”, – розповіла в інтерв’ю VirussOFF керівниця громадської організації “В ім’я Свободи” Ірина Манукян.
Останні чотири роки Ірина Манукян керує громадською організацією «В ім’я свободи» («Հանուն Ազատության») — НУО у Вірменії, засновниками та активними учасниками якої є колишні та активні учасники якої є колишні та колишні.
Місія організації – допомагати людям, які перебувають у місцях позбавлення волі, а також колишнім ув’язненим на шляху до ресоціалізації. Основні скарги на тюремну медицину у Вірменії стосуються важких хронічних станів, що показало моніторингове дослідження, проведене нещодавно Іриною та її колегами у колоніях та в’язницях своєї країни.
“Насамперед у пенітенціарній системі звертають увагу на нагальні проблеми, наприклад, апендицит. А є люди із хронічними проблемами – їм не призначають лабораторні дослідження, не проводять діагностики стану”, — розповіла Ірина Манукян. — “Часто там підхід такий: хворієш — та й хворій. Можливо, дадуть анальгін. Немає послідовності в медичних призначеннях, ніхто панькатись з хворим не схоче. У цьому проблема. Ми хотіли б виходити з принципу рівності та загальної доступності медичних послуг. Поки що про рівність у цьому сенсі дуже рано говорити”.
Що змінили голоси активістів та правозахисників?
Долаючи загальну для регіону ВЄЦА пострадянську пенітенціарну модель, в якій було мало місця гуманізму, доказової медицини та дотримання прав людини, Вірменія змогла досягти успіхів.
Наприклад, у країні багато років діє програма замісної терапії метадоном для людей із наркозалежністю, у тому числі для ув’язнених. Забезпечення ліками, антиретровірусною терапією у в’язницях повністю бере на себе держава. А громадські організації доповнюють ці зусилля щодо профілактики соціально значущих захворювань, таких як ВІЛ, гепатит і туберкульоз.
Так, 2023 року у всіх пенітенціарних установах Вірменії консультанти «В ім’я свободи» провели інтерактивні профілактичні тренінги. Звичайні лекції для ув’язнених — формат не дуже корисний, зазначає Ірина Манукян: «Люди там недовірливі та не завжди освічені, тому ми шукаємо підходу до групи, окремих персон, щоб знайти з ними теплий контакт. Наші зустрічі з ними – це завжди обмін інформацією, відповіді на їхні запитання».
«Живі» відвідування в’язниць дають консультантам можливість отримувати інформацію про стан справ у місцях позбавлення волі та включатись у вирішення екстрених випадків.
“В одній із пенітенціарних установ я зустріла чоловіка, який п’ять років жив із хронічним гепатитом та серцевою недостатністю, — розповідає Ірина. — “Він не міг навіть вийти на прогулянку через сильні набряки ніг. Але його проблеми просто ігнорували, допоки ми не почали клопотати про звільнення за станом здоров’я”.
Боротьба триває: які проблеми все ще чекають на вирішення?
Одне з найважливіших досягнень для країни — проведення реформи пенітенціарної медицини та передача цих функцій Міністерству охорони здоров’я. Це важливий крок до забезпечення рівного доступу людей до в’язниць до послуг зі збереження здоров’я.
На цей момент триває будівництво великої тюремної лікарні у найбільшій пенітенціарній установі «Армавір», яка відкриється для пацієнтів у 2025 році. Ірина Манукян до офіційного відкриття відвідувала цю лікарню разом із представниками Євразійського руху за право на здоров’я у місцях позбавлення волі та зазначила, що новий стаціонар дозволить проводити діагностику та лікування без тривалих та складних етапів за межі системи. Але перші підсумки роботи стаціонару можна буде підбити після кількох місяців роботи.
Попри прогрес, проблеми лишаються. У в’язницях Вірменії, як і раніше, немає програм обміну шприців і доступу до засобів захисту від ВІЛ. Люди з хронічними захворюваннями не одержують системного лікування, а рівень недовіри до системи охорони здоров’я серед ув’язнених залишається високим.
“Здоров’я – це не привілей, а право”, – наголошує Ірина. — “Зрозуміло, що люди потрапляють до в’язниці та живуть там у певних обмеженнях, накладених законом. Але оскільки держава перебирає перевиховання цих людей, воно має забезпечити рівний доступом до медицини. Рівень медичних послуг для ув’язнених не повинен бути гіршим, ніж у цивільних лікарнях. Якщо ви не дали людині у в’язниці померти, це ще не означає, що у вас все добре налагоджено. Ми боротимемося за те, щоб кожна людина, навіть за ґратами, могла отримати медичну допомогу”.
Інформаційна кампанія «Обмеження свободи ≠ Обмеження права на здоров’я» наголошує, що люди у в’язницях повинні мати такий самий доступ до послуг охорони здоров’я, як і люди на волі. Організована Євразійським рухом за право на здоров’я у в’язницях, кампанія наголошує на тому, що обмеження свободи не повинно означати обмеження права на здоров’я. Здоров’я — це універсальне право, що належить кожній людині, незалежно від її соціального статусу чи місця проживання.
Медійна підтримка: Virus OFF