У межах регіональної інформаційно-адвокаційної кампанії «Голоси СЄЦА на AIDS 2026», яку VirusOFF реалізує за підтримки Офісу UNAIDS у регіонах СЄЦА та Азії і Тихого океану, ми говоримо з експертами, активістами та представниками спільнот про майбутнє профілактики ВІЛ у Східній Європі та Центральній Азії.
Однією з ключових тем кампанії є інновації у профілактиці ВІЛ. Але інновації — це не лише нові препарати. Це також вибір, довіра, безпечні простори, зручні маршрути, телемедицина, участь спільнот і реальний доступ для тих, хто сьогодні стикається з найбільшими бар’єрами.
Про роль PrEP в Україні, досвід впровадження нових профілактичних опцій, виклики війни та те, що регіон СЄЦА має сказати напередодні AIDS 2026, VirusOFF поговорив з Андрієм Чернишевим, консультантом ГО «АЛЬЯНС.ГЛОБАЛ» з питань зовнішніх зв’язків та адвокації, співголовою Національного ЛГБТІ-Консорціуму.
Андрію, Україна вже має досвід впровадження різних підходів до профілактики ВІЛ. Як би ви сьогодні описали роль PrEP у системі профілактики для ключових спільнот?
PrEP сьогодні є одним із найважливіших і найбільш поширених методів профілактики ВІЛ. Особливо актуальною доконтактна профілактика є для гей- та бісексуальних чоловіків, які залишаються однією з найбільших груп користувачів PrEP в Україні. Також важливою групою є партнери й партнерки людей, які живуть з ВІЛ.
Але якщо говорити ширше, головне — це не лише наявність PrEP як інструменту. Важливо, щоб у людини був вибір. Вибір препарату, вибір формату, вибір місця, де вона може отримати послугу, і вибір маршруту, який є для неї безпечним і зручним.
Для когось це таблетована PrEP — щоденна або за схемою «на вимогу». Для когось у майбутньому більш прийнятною може бути довготривала ін’єкційна опція, зокрема каботегравір, ленакапавір або інші нові форми профілактики. Але вибір має стосуватися не лише препарату. Людина має мати можливість отримати послугу в безпечному просторі, у community-based організації, у закладі охорони здоров’я, у приватній клініці, через аптеку або за допомогою телемедицини.
Саме поєднання цих факторів може максимально наблизити профілактику до людей і збільшити доступ.
Чому для профілактики ВІЛ важливий саме вибір? Що змінюється для людини, коли вона має не одну стандартну опцію, а кілька можливих шляхів захисту?
Коли ми говоримо про вибір, ми говоримо про реальне життя людини. Не всі люди можуть або хочуть отримувати послуги однаково. Хтось готовий прийти до державного закладу охорони здоров’я. Комусь комфортніше звернутися до громадської організації або безпечного простору. Хтось хоче мінімізувати фізичні візити і скористатися телемедициною. Комусь важлива конфіденційність. Комусь — дружній лікар, який розуміє потреби спільноти.
Якщо система пропонує лише один маршрут, частина людей просто не дійде до профілактики. Не тому, що їм це не потрібно, а тому що цей маршрут для них небезпечний, незручний або психологічно неприйнятний.
Сильна профілактика — це не один стандартний шлях для всіх. Це система, яка підлаштовується під різні потреби, різні спільноти і різні життєві обставини.
Таблетована PrEP уже є важливим інструментом профілактики. Які бар’єри все ще можуть заважати людям почати її прийом або продовжувати регулярно?
Про таблетовану PrEP у спільнотах уже добре знають. В Україні був досвід пілотних програм ще у 2017–2018 роках, і з того часу обізнаність, особливо серед гей- та бісексуальних чоловіків, значно зросла. Тому питання не лише в тому, щоб ще раз пояснити людям, що таке PrEP. Інформаційні кампанії потрібні, але бар’єри часто лежать глибше.
Для більшості людей дуже важливо, щоб послуга була безпечною. Щоб це був дружній лікар. Щоб це був простір, де людину не засуджують. Щоб не потрібно було постійно їздити, чекати в чергах або щоразу пояснювати, хто ти і чому тобі потрібна профілактика.
Зараз до цього додаються нові виклики, пов’язані з війною. Люди живуть у постійному стресі. Якщо людина евакуюється, перебуває під обстрілами, шукає, де переночувати, що поїсти, як забезпечити базову безпеку, питання сексуального здоров’я може відійти на другий план. Це не означає, що профілактика стає менш важливою. Це означає, що система має бачити людину цілісно.
Якщо базові потреби не закриті, людині може бути дуже складно думати про PrEP, регулярний прийом препаратів або планові візити. Саме тому профілактика ВІЛ не може бути відірвана від гуманітарної, психологічної, соціальної та правової підтримки.
CAB-LA часто розглядається як важлива інновація у профілактиці ВІЛ. Для яких груп або ситуацій така опція може бути особливо актуальною?
Довготривала ін’єкційна PrEP може бути дуже важливою для людей, яким складно щодня приймати таблетки або зберігати препарат удома. Це може бути питання конфіденційності, стигми, безпеки або просто регулярності прийому.
Для частини людей ін’єкційна форма може зменшити бар’єри. Але важливо розуміти: сам факт появи нового препарату ще не означає автоматичного доступу. Інновація має працювати в реальному маршруті людини.
Коли ми брали участь у пілотних підходах, важливу роль відігравав соціальний супровід і кейс-менеджмент. Людину інформували, мотивували, допомагали пройти маршрут, підтримували контакт із медичною системою. Коли такий супровід зникає, навіть наявність препарату не гарантує, що людина ним скористається.
Тому CAB-LA або будь-яка інша інноваційна опція має впроваджуватися не лише як медичний продукт, а як частина системи доступу: з навігацією, інформуванням, участю спільнот і зрозумілим маршрутом для клієнта.
Що показує український досвід впровадження CAB-LA та інших PrEP-опцій для регіону СЄЦА?
Український досвід показує, що інновації можливі навіть у дуже складних умовах. Але він також показує, що для інновацій потрібна не лише наявність препаратів, а й комунікація між усіма учасниками системи: закладами охорони здоров’я, Центром громадського здоров’я, громадськими організаціями, community-based організаціями та самими спільнотами. Також велику увагу потрібно приділяти інформуванню про можливі побічні дії препарату, які іноді мають місце у частини його отримувачів.
У регіонах, де є сталі контакти між організаціями спільнот і медичними закладами, доступ працює краще. Ми розуміємо, куди перенаправити людину, де є дружній лікар, де можна отримати послугу, де є препарат. Але там, де таких контактів немає, інформація часто не доходить до людей.
Проблема не лише в тому, чи існує послуга формально. Важливо, чи знає про неї людина, чи довіряє вона маршруту, чи може безпечно ним скористатися, чи не зіткнеться зі стигмою або дискримінацією.
Саме тому участь спільнот у впровадженні PrEP-опцій є критично важливою.
Якщо говорити про реальне життя людей, які бар’єри може допомогти зменшити довготривала PrEP — і які бар’єри вона не вирішує автоматично?
Довготривала PrEP може допомогти зменшити бар’єри, пов’язані з регулярним щоденним прийомом таблеток, зберіганням препаратів удома, конфіденційністю або страхом, що хтось дізнається про профілактику.
Але вона не вирішує автоматично інші бар’єри. Якщо людина не хоче або боїться йти до медичного закладу, якщо вона вже мала негативний досвід, якщо заклад працює в незручний час, якщо є черги, якщо немає дружнього персоналу, то навіть інноваційний препарат може залишитися недоступним.
В Україні зараз є ще один дуже серйозний виклик — обмеження мобільності та безпекові ризики для значної частини чоловіків. Для багатьох людей сам шлях до закладу охорони здоров’я може бути джерелом страху. Це впливає не лише на клієнтів, а й на персонал, соціальних працівників, навігаторів, які мають працювати з людьми очно.
Тому частково відповіддю може бути телемедицина, можливість здати необхідні аналізи ближче до місця проживання, отримати консультацію дистанційно, а препарати — поштою або через інший зручний і безпечний механізм. Але перший контакт із системою, тестування і певні медичні процедури все одно часто потребують фізичного візиту. І саме тут потрібні максимально безпечні та дружні маршрути.
Сьогодні у світі активно обговорюються нові профілактичні опції, зокрема ленакапавір. Як регіону СЄЦА вже зараз варто думати про такі інновації?
Регіону потрібно думати про інновації не лише як про нові препарати, а як про нові можливості доступу. Якщо з’являється довготривала опція, важливо одразу ставити питання: хто зможе її отримати? Де саме? Через який маршрут? Чи буде це доступно людям із ключових спільнот? Чи буде ціна прийнятною? Чи буде система готова? Чи будуть залучені громадські організації та спільноти?
Інновація може як зменшувати нерівність, так і посилювати її. Якщо нові опції будуть доступні лише вузькому колу людей, які вже мають доступ до якісної медицини, це не вирішить проблему. Але якщо вони будуть впроваджуватися через дружні сервіси, community-based організації, телемедицину, безпечні простори, соціальний супровід і зрозумілі маршрути, тоді вони можуть реально охопити тих, хто сьогодні залишається поза системою.
Що потрібно, щоб інноваційні опції профілактики не залишалися лише пілотами або окремими програмами, а ставали реально доступними?
Потрібно працювати на кількох рівнях одночасно.
По-перше, має бути вибір препаратів і профілактичних опцій. По-друге, має бути вибір місця отримання послуг: заклад охорони здоров’я, громадська організація, безпечний простір, приватна клініка, аптека, телемедичний маршрут. По-третє, має бути зрозуміла навігація: людина повинна знати, куди звернутися, що її очікує і що вона отримає.
Ми використовуємо різні інструменти, щоб дійти до людей: соціальні мережі, застосунки для знайомств, спеціалізовані сайти, Telegram-канали, чати, платну рекламу, роботу соціальних працівників. Для різних підгруп потрібні різні канали. Наприклад, одна комунікація працює для молодших людей, інша — для старших; один підхід — для людей, які практикують chemsex, інший — для бісексуальних чоловіків, які можуть бути більш закритими.
Так само в різних спільнотах працюють різні методи. Десь краще працює онлайн-запис і конкретний час прийому. Десь — перенаправлення через рівного консультанта. Десь — супровід до закладу. Десь — передача інформації через довірені контакти.
Універсального рішення немає. Але є універсальний принцип: послуга має йти до людини, а не чекати, що людина сама подолає всі бар’єри.
Яку роль мають відігравати неурядовіі організації та спільноти у впровадженні нових PrEP-опцій?
Їхня роль є ключовою. Саме спільноти найкраще розуміють, де є бар’єри, кому система не доходить, хто боїться звертатися, де потрібен безпечний простір, а де — правова, психологічна чи гуманітарна підтримка.
Неурядові організації можуть інформувати, мотивувати, перенаправляти, супроводжувати, допомагати людині пройти весь маршрут. Вони можуть пояснити мовою, якій людина довіряє. Вони можуть працювати з тими, кого офіційна система часто не бачить або не вміє залучати.
Але важливо, щоб участь спільнот не була символічною. Вони мають бути залучені до планування, реалізації та моніторингу послуг. Інакше можна створити сервіс, який формально існує, але до якого люди не підуть.
Який головний меседж про PrEP, вибір у профілактиці та інновації з України має прозвучати для регіону СЄЦА напередодні AIDS 2026?
Головний меседж — це множинний вибір.
У людей має бути вибір профілактичних опцій. У людей має бути вибір місця, де вони можуть отримати послугу. У людей має бути можливість звернутися безпечно, без стигми і дискримінації, у просторі, якому вони довіряють.
І другий важливий меседж: PrEP не може бути відірвана від інших послуг. Вона має бути частиною комбінованої профілактики. Якщо людина приходить на PrEP або тестування, вона має мати можливість отримати й іншу підтримку: психологічну, гуманітарну, правову, консультацію щодо сексуального здоров’я, тестування і діагностику на ІПСШ, вірусні гепатити та інші послуги.
Профілактика працює тоді, коли вона не ізольована. Вона працює тоді, коли бачить людину повністю.
Якщо сформулювати коротко: якою має бути сучасна профілактика ВІЛ, щоб вона справді працювала для людей у реальному житті?
Вона має бути різною, безпечною і близькою до людини.
Не одна опція для всіх, а вибір для різних потреб. Не лише препарат, а маршрут. Не лише медична послуга, а довіра. Не лише інновація на папері, а реальний доступ у безпечному просторі.
Саме так профілактика може працювати для людей — не в ідеальних умовах, а в реальному житті.
