Дані реального звіту за шість років, зібрані від людей з ВІЛ, які перейшли на схеми лікування двома препаратами на основі долутегравіру, підтвердили ефективність, порівнянну зі схемами лікування трьома препаратами. Це узгоджується з попередніми висновками клінічних випробувань. Доктор Конор Боуман і його колеги з Royal Free Hospital опублікували відповідні висновки в журналі AIDS.
Проаналізувавши ретроспективні дані пацієнтів з лондонської навчальної лікарні, дослідники виявили високі показники пригнічення вірусу як у вірусологічно стабільних людей, які переходять на подвійну терапію на основі долутегравіру, так і у людей, які раніше не отримували лікування. Лише 1% зазнали невдачі лікування протягом аналізованого періоду з 2015 по 2021 рік. Вчені також виявили, що різні схеми з двома препаратами мали однакові показники придушення вірусу та переносимості.
Схеми, які вони вивчали, являли собою комбінації долутегравіру з ламівудином (також доступний як Dovato), долутегравіру з рилпівірином (також доступний як Juluca) і долутегравіру з емтрицитабіном. Наразі комбінація препарату Довато рекомендована людям, які починають лікування, а Dovato та Juluca є одними з рекомендованих варіантів заміни для людей із пригніченим вірусом.
Незважаючи на в основному обнадійливі попередні дані клінічних випробувань, багато людей з ВІЛ та їхні лікарі вагаються щодо подвійної терапії. Дефіцит реального досвіду та даних лише поглиблює їхні вагання. Ці висновки ще більше заохочують до використання двох препаратів для людей, які живуть з ВІЛ.
Дослідники проаналізували електронні дані пацієнтів і записи про рецепти дорослих, які приймали схеми двох препаратів на основі долутегравіру в період з 2015 по 2021 рік. З 3133 осіб, які відвідували Royal Free, п’ятій частині було призначено подвійну терапію. З 620 користувачів подвійної терапії 561 мали достатньо даних для включення в аналіз.
Близько половини учасників були білими, їхній середній вік становив 54 роки, і більшість були геями та бісексуалами.
Схеми з двома препаратами класифікували як схеми з одноразовою таблеткою, де обидва препарати разом складали одну таблетку, або схеми з кількома таблетками, де кожен препарат приймали як окрему таблетку. Більшість учасників (84%) приймали кілька таблеток. Автори пов’язують незвичайно високе використання схем прийому кількох таблеток у цій когорті з тим фактом, що їх призначали до того, як були доступні комбінації з одноразовими таблетками.
Серед включених учасників 83% отримували долутегравір плюс ламівудин, 13% отримували долутегравір плюс рилпівірин і 3% отримували долутегравір плюс емтрицитабін. Цікаво, що останню комбінацію раніше не вивчали як схему з двома препаратами. Однак, оскільки емтрицитабін майже ідентичний ламівудину, можна очікувати подібних результатів.
Перед початком подвійної терапії 98% учасників уже отримували АРТ, тоді як дев’ять не отримували жодного лікування. Більшість перейшли зі схеми з трьома препаратами (83%), 16% перейшли з альтернативної комбінації з двох препаратів і 1% з монотерапії. Чотирнадцять відсотків тих, хто змінив три препарати, містили долутегравір у своїх схемах перед переходом.
На початку дослідження 96% людей з ВІЛ не виявлялися, і лише 4% мали вірусне навантаження вище 50 копій, серед яких були люди, які не отримували лікування.
Середній час, протягом якого учасники отримували подвійну схему, становив 11 місяців для долутегравіру плюс ламівудин або емтрицитабін і 28 місяців для долутегравіру плюс рилпівірін.
Майже всі учасники досягли вірусної супресії наприкінці дослідження
Серед людей, які перейшли або продовжили лікування двома препаратами, 99% досягли або зберегли вірусну супресію. Хоча вони становлять незначну частину проаналізованої когорти, всі дев’ять раніше нелікованих осіб, які розпочали лікування комбінацією з двох препаратів, також досягли вірусної супресії до кінця періоду дослідження.
Тринадцять з 21 особи, у яких вірус визначався на початку дослідження, досягли вірусної супресії наприкінці дослідження. У шістьох з решти восьми спостерігалися спалахи вірусу, а у двох – невдачі в лікуванні.
Найпоширенішою причиною припинення лікування були нервово-психічні побічні ефекти
Сімдесят учасників (12,5%) в певний момент припинили лікування, 59 з них через побічні ефекти, а 11 – через збої або невдачі.
Найчастішою причиною були нервово-психічні побічні ефекти, які становили 42% від усіх випадків припинення лікування, за ними йшло збільшення ваги – 17%.
Долутегравір був пов’язаний з нейропсихіатричними побічними ефектами, про що свідчать постмаркетингові спостереження з лікувальних центрів. Аналогічно, рилпівірин був пов’язаний з погіршенням депресії у деяких пацієнтів. Ці висновки відповідають очікуванням.
Частота припинення лікування була схожою між трьома комбінаціями двох препаратів.
Мало вірусологічних невдач та один випадок резистентності
Загалом було зафіксовано 41 вірусний сплеск у 30 учасників. П’ятьох людей було переведено на альтернативну схему лікування, тоді як інші продовжували приймати препарат і відновили пригнічення вірусу. Збої були більш поширеними у людей, які приймали кілька таблеток, можливо, тому, що окремі таблетки легше приймати, і вони рідше призводять до плутанини та пропущених доз.
У шістьох людей виникла вірусологічна невдача, яка визначалася як вірусне навантаження вище 200 або постійне виявлення вірусу нижче 200, і вони припинили прийом комбінації з двох препаратів. Їх перевели на схему з трьох препаратів, і у чотирьох осіб вірусне навантаження було швидко пригнічене, в той час як в одного розвинулося високе вірусне навантаження, а ще один зазнав невдачі через недотримання режиму лікування.
В одного учасника з вірусологічною невдачею вірус розвинув резистентність як до інгібіторів інтегрази, так і до інгібіторів зворотної транскриптази.
Клінічні випробування розроблені таким чином, що дозволяють контролювати більшість змінних, які потенційно можуть призвести до несприятливих результатів. Для цього використовують ретельно розроблені плани досліджень і уточнені критерії відбору учасників, а також надають учасникам додаткову підтримку. У реальних умовах існує багато змінних, таких як попередня експозиція АРТ і неідеальна прихильність до лікування, які можуть призвести до суттєво відмінних результатів від тих, що спостерігаються в дослідженнях. Відносно низький рівень припинення лікування через побічні ефекти, відмінне пригнічення вірусу та незначна кількість невдач, що спостерігалися в цьому одноцентровому когортному дослідженні, можуть сприяти підвищенню довіри лікарів та пацієнтів до подвійної терапії.