Регіональна онлайн-платформа громадської організації “ВІРУС ОФФ” як ресурсного центру з ВІЛ/СНІДу та КП у СЄЦА покликана акумулювати й систематизувати інформацію, що належить до питань розширення доступу до лікування, а також продукувати власні тематичні матеріали, що ґрунтуються на збиранні інформації й адвокаційній діяльності з доступу до лікування, що реалізуються силами різних спільнот у регіоні СЄЦА. Серед іншого на платформі планується розміщувати епідеміологічні дані; статистичну інформацію (кількість ЛЖВ, кількість нових випадків інфікування, кількість ЛЖВ на АРТ); стратегічні та методичні документи з ВІЛ/СНІДу (звіти, рекомендації, посібники тощо); інформацію про проєкти в галузі ВІЛ/СНІДу, які реалізуються у країні як за рахунок внутрішніх, так і за рахунок зовнішніх ресурсів; інформацію про ключових гравців у галузі ВІЛ/СНІДу на національному, регіональному та міжнародному рівнях.

За оцінками, на кінець 2018 року в Східній Європі та Центральній Азії налічувалося 1,7 мільйона осіб, які живуть із ВІЛ. Це один із двох регіонів світу, де епідемія ВІЛ продовжує швидко зростати: з 2010 по 2018 рік щорічне зростання кількості випадків ВІЛ-інфекції становило 27%. У 2018 році було зареєстровано близько 150 000 нових випадків інфікування ВІЛ. Того ж року внаслідок СНІДу померло 38 000 осіб. До кінця 2018 року 72% людей, які живуть із ВІЛ, знали про свій ВІЛ-статус.

Переважна більшість людей, які живуть із ВІЛ у Східній Європі та Центральній Азії, проживають у Росії (70%), де зростає кількість нових випадків інфікування, за якою слідує Україна. За межами Росії рівень нових ВІЛ-інфекцій стабільний.

Епідемія в регіоні сконцентрована переважно серед основних порушених груп населення. Незахищений секс спричиняє зростання кількості ВІЛ-інфекцій і в даний час є основною причиною передачі в деяких країнах. Крім того, зростання епідемії ВІЛ серед трансґендерів, геїв та інших чоловіків, які практикують секс із чоловіками, недостатньо вивчене і не визнається в декількох національних відповідях на ВІЛ.

Стигма і дискримінація щодо людей, які живуть з ВІЛ, і ключових груп населення залишаються високими. Нове консервативне законодавство запроваджує додаткові обмеження на одностатеві стосунки, секс-бізнес і вживання наркотиків, що може ще більше перешкодити ключовим групам населення отримати доступ до послуг у зв’язку з ВІЛ. Програми профілактики перебувають під загрозою, оскільки міжнародна підтримка заходів у відповідь на ВІЛ зменшується, а внутрішнє фінансування профілактики ВІЛ відстає.

Невизнання проблем спільнот країнами СЄЦА, відсутність надійних даних щодо епідемії ВІЛ/СНІДу серед ключових груп населення призводить до недостатнього вироблення політики та мінімальної участі спільнот у плануванні, реалізації та моніторингу програм з ВІЛ/СНІДу, що не відповідає інтересам і потребам спільнот та призводить до неефективності відповіді на епідемію. Відсутність політичної волі та лідерства, непідготовленість держав до фінансування та забезпечення сталості науково-обґрунтованих програм для ключових груп населення на тлі значного скорочення міжнародного фінансування та недостатнього фінансування, доступного в регіоні СЄЦА загалом, призводить до втрати результатів та провокує новий виток епідемії ВІЛ/СНІДу. Різке скорочення підтримки Глобального фонду призвело до серйозних фінансових прогалин у програмах з ВІЛ та СНІДу в СЄЦА, які уряди не готові заповнити. Оскільки підтримка Глобальним фондом регіону СЄЦА зменшується, вкрай важливо забезпечити, щоб під час переходу на внутрішнє фінансування брали до уваги готовність, бажання і спроможність країни взяти на себе більшу відповідальність за розробку програм з ВІЛ та СНІДу. Якщо припинення підтримки Глобальним фондом не супроводжується надійними державними планами забезпечення стійкості та фінансовими зобов’язаннями, під загрозою опиняться роки інвестицій, а здоров’я і благополуччя маргіналізованих спільнот – під загрозою.