Східна Європа та Центральна Азія: новий епіцентр дискримінації
Регіон СЄЦА, сповнений політичного, культурного та релігійного розмаїття, дедалі більше занурюється у риторику, що знецінює ЛГБТІК+ спільноти. Суспільства, де традиційні уявлення про роль сім’ї та статі домінують, стають полем для експериментів авторитарних режимів із впровадження дискримінаційних законів.
росія: на чолі анти-ЛГБТІК+ хрестового походу
російська влада вже понад десять років розвиває політику репресій проти ЛГБТІК+ людей. Закон 2013 року про заборону “пропаганди” нетрадиційних стосунків серед неповнолітніх став першим кроком до перетворення публічного простору на зону, вільну від ЛГБТІК+. Проте цього виявилося недостатньо.
У грудні 2022 року заборона була розширена: тепер навіть нейтральна інформація про ЛГБТІК+ людей є забороненою. А в 2023 році прийняли закон, що фактично викинув транс* людей за межі суспільства: заборонено транс* переходи, зміну імен і гендерних маркерів у документах. Усе це — під соусом захисту “традиційних цінностей”.
Як зазначає Таня Локшина з Human Rights Watch: “Багато років російська влада намагалася виключити ЛГБТ-спільноту з публічного простору, але тепер вона фактично оголосила ЛГБТ-людей поза законом”.
Цей відкритий наступ супроводжується рішенням Верховного суду рф, який визнав «Міжнародний рух ЛГБТ» екстремістською організацією, що фактично легалізувало переслідування всіх, хто захищає права спільноти.
Киргизстан: під прицілом “традиційних цінностей”
На пострадянському просторі анти-ЛГБТІК+ політика не обмежується лише росією. Киргизстан останніми роками все частіше демонструє схильність до використання анти-ЛГБТІК+ риторики як інструменту державної політики. В серпні 2023 року президент країни підписав зміни до закону, який містить розпливчасті формулювання про “традиційні громадські цінності” та забороняє інформацію, яка, на думку влади, заперечує ці цінності або “пропагує нетрадиційні сексуальні стосунки”.
Що це означає на практиці? Туманні формулювання нового закону можуть бути використані для придушення будь-яких ЗМІ, неурядових організацій та активістів, чиї погляди розходяться з офіційною позицією влади. ЛГБТІК+ спільнота опинилася у найбільшій небезпеці, адже саме на неї спрямовані найбільші репресії. Заборона поширення інформації навіть про сексуально-репродуктивне здоров’я ставить під загрозу здоров’я молоді. Наприклад, інформація про профілактику ВІЛ та інших захворювань, що передаються статевим шляхом, стала фактично недоступною, що лише збільшує ризик сплеску таких інфекцій.
Ще один тривожний сигнал – відхилення в грудні 2023 року законопроєкту про боротьбу з дискримінацією. Під час парламентських слухань прозвучали тези про те, що закон міг би бути використаний для “захисту прав ЛГБТІК+ людей”, що, за словами депутатів, є неприйнятним. Вони навіть припустили, що без чітких визначень закон стане інструментом “зловживань”. Такі заяви вказують на те, що влада Киргизстану свідомо ігнорує права ЛГБТІК+ людей, підсилюючи атмосферу неприйняття та ворожнечі. Киргизстан, незважаючи на свої міжнародні зобов’язання, продовжує поглиблювати розрив з демократичними стандартами, демонструючи, що “традиційні цінності” для влади важливіші за права людини.
Грузія: «Грузинська мрія» чи кошмар для ЛГБТІК+?
Грузія, яка довго позиціонувала себе як країна, що прагне євроінтеграції, у 2024 році здійснила різкий крок у зворотному напрямку. Парламент ухвалив цілий пакет законів, спрямованих проти ЛГБТІК+ спільноти, включно із забороною одностатевих шлюбів, усиновлення дітей ЛГБТ-парами та навіть гендерного переходу. Цікаво, що цей пакет також забороняє проведення будь-яких публічних заходів на підтримку ЛГБТІК+ прав. «Марші гідності», прайд-фестивалі, будь-яка згадка ЛГБТІК+ тем у школах чи ЗМІ – усе це тепер під забороною. Розширення прав ЛГБТІК+ спільноти влада називає «загрозою для традиційних цінностей». Втім, більшість правозахисників наголошують: такі кроки лише посилюють поляризацію суспільства та створюють небезпечне середовище для вразливих груп.
Президентка Грузії не підтримала ці законопроєкти, однак вони були ухвалені парламентом, що свідчить про глибокі розбіжності всередині політичної еліти країни.
На жаль, для ЛГБТІК+ спільноти це означає збільшення випадків дискримінації та насильства. Заборона змінювати гендерний маркер чи проходити гендерний перехід залишила транс* людей без будь-якої правової підтримки, а обмеження у правах на створення сім’ї – без можливості реалізувати базові людські потреби. Ситуація стає все більш схожою на російський сценарій: видимість ЛГБТІК+ спільноти стає неможливою, а сама спільнота фактично витіснена на маргінес суспільства.
Грузія, яка колись мала потенціал стати прикладом прогресивних реформ на пострадянському просторі, тепер ризикує стати черговою країною, де “традиційні цінності” використовуються для прикриття відступу від прав людини. Це відкидає країну далеко назад у контексті її демократичного розвитку і лише підсилює авторитарні тенденції.
Україна: складний шлях до рівності
Україна, прагнучи до європейських стандартів, стоїть на роздоріжжі. Законопроєкт №5488, який передбачає покарання за злочини на ґрунті ненависті, може стати важливим кроком у гармонізації законодавства з вимогами ЄС.
Святослав Шеремет, координатор з політики та законодавства Національного ЛГБТІ-консорціуму #LGBTI_PRO: «5488 про злочини, мотивовані нетерпимістю, — це потенційний козир держави Україна в перемовинах про членство в ЄС. Це ферзь у шаховій партії. Я думаю, наш парламент проголосує за 5488, як тільки нам буде потрібно показати черговий прогрес в тому, що ми справді гармонізуємо наше законодавство з законодавством Євросоюзу. А те, що записане в законопроєкті 5488, як раз відображає офіційні рекомендації Україні від європейських інституцій, зокрема Європейської комісії проти расизму та нетерпимості (ЄКРН). Іншим боком медалі є те, що законопроєкт беззубий. Немає такого суб’єкта на державному рівні, який “вигризає” його прийняття.
Якби законопроєкт був депутатським, то ми бачили би парламентських фронтменів та фронтменок, які ратували би за цей законопроєкт як за своє дітище. Але ж його вніс на розгляд Ради уряд. Тому він в ролі того ферзя на шахівниці, який вичікує свого часу, щоби зробити найбільш виграшний хід.»
«І ще одна ключова деталь щодо 5488.» – додає Святослав Шеремет. «Він не є ідеальним. Він був внесений ДО великої війни та ДО подання заявки на членство в ЄС. Тому 5488 НЕ відповідає в повній мірі потребам дня. Тож його точно треба буде доопрацьовувати, навіть якщо його приймуть за основу. Наші організації — організації спільнот ЛГБТІК+ — до такого доопрацювання готові. Ми готові підставити парламентові плече.»
«Протягом останніх двох років в Україні спостерігається тривожне зростання злочинів на ґрунті ненависти, зокрема гомофобії та трансфобії.» – каже Ольга Полякова, Виконавча директорка організації Gender Stream: «В українському законодавстві бракує чітких визначень і специфічних покарань за акти насильства, мотивованих ненавистю до раси, національности, особливо сексуальної орієнтації чи гендерної ідентичности. Цей правовий вакуум дозволяє злочинцям уникати справедливого покарання. Законопроєкт №5488 пропонує комплексний підхід до боротьби з ненавистю. Це передбачає створення чітких механізмів для реєстрації і розслідування злочинів на ґрунті ненависти, навчання правоохоронців, розробку національних стратегій для протидії дискримінації та насильству, а також підвищення обізнаности суспільства. Для того, щоб забезпечити захист від подібних випадків, необхідно ввести систематичний моніторинг та оцінку ситуації.»
Анти-ЛГБТІК+ закони, які поширюються у країнах СЄЦА, підривають базові права людини. Вони стають інструментом розколу суспільства, придушення інакодумства та обмеження свобод. Проте навіть на тлі цих тривожних тенденцій Україна зберігає унікальну можливість стати взірцем для всього регіону. Незважаючи на повномасштабну війну, активісти ЛГБТІК+ спільноти не здаються, наполегливо захищаючи права людини як фундаментальні цінності демократичного суспільства. Законопроєкт №5488 (й йому подібні) є шансом довести, що країна не лише декларує, а й діє на підтримку рівності та гідності кожного.
5-6 грудня, під час XVII Національної ЛГБТІК+ конференції, буде окрема розмова про те, як репресивне законодавство та риторика, спрямовані проти ЛГБТІК+ людей, розхитують основи демократії у країнах СЄЦА. І водночас про те, як Україна, навіть у часи війни, має нагоду стати світлом надії та зразком для інших. Ця боротьба виходить за межі окремої спільноти: це боротьба за майбутнє, у якому всі, незалежно від ідентичності, мають право бути собою.