Поки в Україні падають ракети на лікарні, ВООЗ подає руку агресору. У той самий день, 16 червня, коли росія завдала чергового удару по Києву, вбивши десятки мирних жителів і поранивши понад сотню, регіональний директор ВООЗ Ганс Клюге зустрічався в москві з головним рупором російської воєнної пропаганди — Лавровим.
«Один із керівників найавторитетнішої організації у сфері охорони здоров’я тисне руку міністру держави, яка системно порушує міжнародне право, цілеспрямовано знищує українську медичну інфраструктуру та вбиває цивільних. […] Це не просто дипломатичний сигнал — це підрив глобальної позиції щодо ізоляції країни-агресора»? – зазначив у facebook Михайло Радуцький, народний депутат України, голова Комітету з питань здоров’я нації.
Зміст зустрічі змушує здригнутися: “повага до гуманітарного права”, “новий Європейський план дій”, “співпраця в межах BRICS, ЄАЕС, СНД”, “реформи ВООЗ”, “пандемічна угода”, і — партнерство у сфері профілактики ВІЛ. Та діалог про «доступ до лікування вразливих груп звучить як фарс: у країні ситуація з ВІЛ є однією з найгірших у світі. За даними 2022–2023 років, у росії понад 1,1–1,5 мільйона людей живуть з ВІЛ, але менше половини отримують антиретровірусну терапію. Щороку фіксують близько 60 000 нових випадків, зокрема серед дітей і підлітків. Лікування недоступне навіть у великих містах — через зірвані тендери, дефіцит препаратів і санкційні розриви (міжнародні фонди та організації, які роками забезпечували тестування й терапію, Кремль визнав «небажаними»). Усе це супроводжується репресіями серед вразливих груп, що фактично унеможливлює профілактику.
Чи може ВООЗ залишатися нейтральною, коли йдеться про співпрацю з країною, яка системно обстрілює пологові будинки й реабілітаційні центри? Чи має право організація торгувати своїми принципами — гуманітарністю, незалежністю, доказовістю — за місце за столом з агресором?
Андрій Клепіков, виконавчий директор Альянсу громадського здоров’я, підкреслює у facebook: «Ця зустріч не має нічого спільного з охороною здоров’я. Це виключно політика. Це демонстрація політичного партнерства з росією.».
Українське суспільство очікує не слів, а рішень: припинення будь-яких візитів до росії, публічної оцінки злочинів проти системи охорони здоров’я України, фокус на підтримці відновлення медичної інфраструктури, розвитку мобільної медицини, психосоціальної реабілітації, зміцнення партнерства саме з Україною — не з тими, хто руйнує й вбиває. Бо доки ВООЗ тисне руку міністрові, чия держава системно знищує цивільне населення, вона ставить під сумнів саму свою легітимність — як голос гуманності у сфері глобального здоров’я. Якщо вона не зробить вибір — реальний, а не риторичний — вона втратить головне: довіру. Не лише України. А всього цивілізованого світу.