Канадське дослідження показало, що ступінь стигматизації ВІЛ був однаковим незалежно від періоду часу, в якому був поставлений діагноз. Набір змінних, пов’язаних зі стигматизацією, також не змінився.
Отримані результати були опубліковані в журналі AIDS Care. Експерти проаналізували і порівняли рівень стигматизації ВІЛ за чотири різні періоди часу:
- до появи комбінованої антиретровірусної терапії (до 1996 р.);
- рання епоха комбінованої терапії (1996 – 1999 рр.);
- період “сучасної епохи” (2000 – 2009 рр.);
- епоха, коли лікування ВІЛ розглядали як профілактику (2010 – 2018 рр.).
Дані були отримані від 644 учасників з Британської Колумбії, які заповнили шкалу стигми Бергера щодо ВІЛ. Більш високі бали вказували на більш високу стигму. 22% людей становили середній вік 50 років.
Нескориговані середні бали становили 17 у період до 1996 року, 20 у період з 1996 до 2009 року і 19 у період після 2010 року. Однак, коли дані були змінені, щоб враховувати вік, стать, етнічну приналежність і психічне здоров’я, ці відмінності зникли.
Показники стигми були вищими серед учасників, які вживають ін’єкційні наркотики, безробітних і тих, хто мешкає в нестабільному житлі, незалежно від дати постановки діагнозу. Чоловіки, які мають статеві контакти з іншими чоловіками, мали найвищий показник (23). Учасники 40-49 років повідомили про вищу стигматизацію порівняно з людьми старше 60 років (27 vs. 17).
Згідно з дослідженням, стигма щодо ВІЛ не зменшилася, незважаючи на те, що ВІЛ наразі є керованим хронічним захворюванням. Експерти підкреслюють, що для боротьби зі стигмою необхідні соціальні та структурні заходи.