Ледве менше року тому в Одесі запрацював перший у місті прихисток для трансгендерних людей. Це безпечне місце, в якому люди можуть отримати допомогу, прийти до тями й почати життя спочатку. Його відкриття стало можливим завдяки активістам, які захищають права трансгендерних людей та донорам, які допомагають фінансово virusoff.info та ViiV Healthcare є серед тих, хто також підтримує роботу цього прихистку. Юлія Фамілієва є однією з тих, завдяки кому це місце відкрилося. Вона – проєктна координаторка у громадській організації трансгендерних людей «Когорта». Журналістка Олена Держанська зателефонувала Юлії, аби довідатися про історію відкриття прихистку й зрозуміти, як змінилося життя трансгендерної спільноти після початку війни.
Юліє, у червні 2022 року в Одесі запрацював перший у своєму роді прихисток для трансгендерних людей. Той факт, що він відкрився після початку війни, – випадковість чи вимушена необхідність?
Радше необхідність. Так сталося, що до літа 2022 року в Одесі зібралося чимало біженців із південного регіону країни, у тому числі з Херсона, Миколаєва. Усім їм ми спочатку допомагали чим могли, а також шукали можливості отримати гуманітарну та фінансову допомогу. Але людям у прямому розумінні слова не було де жити, на додаток до всього іншого, не кожна незнайома людина погодиться надати притулок трансгендерній людині. Тому необхідність відкриття прихистку була очевидною. Було організовано ініціативну групу трансгендерних людей «T*South» і в досить стислий термін, за підтримки «Outright International» та громадської організації «Прожектор» прихисток було відкрито. Безпечні місця, які надають притулок трансгендерним людям, є у Києві, Дніпрі та Чернівцях. Це прихистки для ЛГБТ людей, які підтримуються тематичними організаціями. Але прихисток, який призначений тільки для транс-людей і знаходиться в Одесі, і він єдиний в Україні.
На які кошти він існує?
Основний донор, який фінансово покриває оренду та утримання приміщення – це «OutRight Action International». Також допомагають інші неурядові організації, у тому числі спільний проєкт virusoff.info та ViiV Healthcare.
Також велику допомогу надає громадська організація «Когорта». Завдяки підтримці цих організацій команда прихистку змогла закупити предмети кризової допомоги у період пошкодження енергосистеми України – це ліхтарі, газові плитки, зовнішні акумулятори. Також бенефіціарії отримували матеріальну допомогу на купівлю одягу, взуття та ліків, продуктові набори, а також були забезпечені телефонним зв’язком та інтернетом. Команда прихистку вдячна всім, хто допомагав та продовжує допомагати. Внесок кожної людини важливий.
Люди, які приходять до прихистку, або залишаються там на деякий час, – чому вони обрали опцію залишитися вдома? Чому вони не виїздять, чи ви знаєте?
Усе-таки розділімо їх на кілька категорій, це важливо. Перші не їдуть, бо не хочуть. Вони обрали для себе саме цей шлях, і їхній вибір треба поважати. Другі не їдуть просто тому, що не можуть з різних причин особистого характеру. У когось тут родина, родичі, робота, якісь особисті прив’язки. Третя велика категорія людей хотіла б поїхати, але не може. Це пов’язано з тим, що у них у документах зазначений чоловічий маркер і під час перетину кордону їх просто не випустять, і на те існують законні підстави. Ті, хто хотів поїхати, зробили це на самому початку.
Тобто, можна сказати, що прихисток з’явився вчасно?
Звичайно. Прихисток допомагає тут і зараз розв’язувати проблеми людей, які через війну втратили дах над головою, і яким у прямому значенні слова нема де жити, а іноді й нема чого їсти. На жаль, війна лише загострила проблеми трансгендерних людей. Їм важко влаштуватися працювати, ба навіть знайти житло. Прихисток допомагає їм упоратися з цими труднощами.
Чи є якісь правила перебування у прихистку та скільки людей скористалося його послугами?
З початку відкриття понад 50 осіб отримали ту чи іншу допомогу у прихистку. Потрапляючи до нього, людина зобов’язана дотримуватися деяких правил. Перше – це правило гуртожитку й тут усе просто та зрозуміло. Друге правило – необхідно брати участь у навчальних програмах, які впроваджують фахівці. Людині дається два місяці на проживання. За цей час слід розраховувати на те, що вона прийде до тями, налагодить свій побут і знайде роботу. Команда прихистку їй всіляко в цьому допомагає. Мета – не просто допомогти людині тут і зараз, а зробити так, щоб вона інтегрувалася в суспільство та самостійно себе забезпечувала.
Не можу не спитати: як змінилася ваша професійна діяльність після початку війни?
Знаєте, коли почалася війна – це був шок. Ми, активісти, не знали, що робити, як це буде і на що чекати. А потім якось поступово ми поринули у роботу і це допомогло нам вистояти. Звичайно ж, вектор нашої роботи на той час сильно змінився. Якщо раніше ми займалися здебільшого програмною діяльністю, адвокацією та інформаційною діяльністю, то перші місяці у нас була лише гуманітарна допомога. Ми збирали пропозиції та потреби, самі просили у донорів допомоги та нескінченно постачали нею людей. Кількість звернень була величезною, ми охопили сотні людей. Коли перший стихійний етап допомоги закінчився і багато хто виїхав, ми перейшли до другого етапу і зрозуміли, що потрібні довготривалі програми підтримки. Тепер ми поступово впроваджуємо такі програми реінтеграції. Вони допомагають людям повертатися до нормального життя. Зараз ми більшою мірою повернулися до програмної діяльності, займаємося мобілізацією спільноти, адвокацією різних проблем. Але також паралельно ми продовжуємо надавати гуманітарну допомогу.
Чи ви звикли вже до війни?
У повному обсязі звичайно складно до цього звикнути, бо це жах та кошмар. Але, дивлячись на те, як було на початку і як складається життя зараз, розумієш, що до цього можна адаптуватися. Якщо в перші дні війни Одеса була порожня, на вулиці взагалі нікого не було, то сьогодні місто повернулося практично до свого довоєнного вигляду. На дорогах з’явилися затори, багато підприємств запрацювали, люди живуть далі.
Які плани на найближчий час?
Ми всі віримо і сподіваємось на те, що війна закінчиться і можна буде зайнятися післявоєнним відновленням країни, її розвитком. Після закінчення війни на нас чекає серйозна робота з реабілітації людей, особливо тих, хто побував у гарячих точках. І звичайно ж, нам потрібні довгострокові програми з працевлаштування та професійної кваліфікації трансгендерних людей, людей з нашої спільноти. Повільно, але правильно ми вже рухаємося до цієї мети. Тому чекаємо закінчення війни, працюємо зараз і далі працюватимемо.
Надати допомогу та підтримку прихистку можна, зателефонувавши за номером: +380638558116, або написавши на електронну адресу alex.resistant88@gmail.com
Олена Держанська