З початком вторгнення росії в Україну та запровадженням військового стану виникає актуальне питання призову громадян з ВІЛ-статусом до армії. Рішення про придатність до служби приймається індивідуально Військово-лікарською комісією. Проте, чи забезпечені люди, які живуть із ВІЛ (ЛЖВ) належними умовами? Які ризики для їхнього здоров’я існують і чи захищені їхні права та інтереси під час воєнного конфлікту? Virusoff намагався детально розглянути ці аспекти та знайти відповіді.
Згідно зі змінами в законодавстві, при введенні воєнного стану під мобілізацію потрапляють ті, хто в мирний час визнавався непридатним до військової служби за станом здоров’я. Це також стосується людей із ВІЛ-статусом. Зміни дозволяють призивати громадян на другій та третій стадіях ВІЛ-інфекції, за умови системного прийому антиретровірусної терапії (АРТ-терапії). Важливо відзначити, що на четвертій стадії ВІЛ-інфекції, найгострішій, служба залишається непридатною.
Розширення категорії обмежено придатних для служби в армії ВІЛ-інфікованих визначається принципом недопущення дискримінації. З нормальним функціонуванням АРТ-терапії ризик передачі ВІЛ іншим особам зводиться до мінімуму, що враховано в оновленому положенні про військово-лікарську експертизу.
Правозахисники та громадські активісти вітають виключення дискримінаційних норм, але вказують на проблеми у процедурі призову людей із ВІЛ-статусом. Звернень до них вже надійшло понад 300, де відзначаються відмови в призові чи недостатні медичні обстеження.
“Якщо ми говоримо про тих, хто свідомо від початку інфікування приймає терапію та живе повноцінним життям – це одна справа. Але ж багато людей через нерозвинену культуру тестування дізнаються про свій статус запізно та не починають лікування вчасно. На цьому тлі у більшості з тих, з ким я стикалася, – проблеми з пам’яттю, мовою, координацією… А ми говоримо про бойові дії, себто людина повинна бути дуже адекватною, щоб не підставити своїх товаришів” – наголошує Лідія Тополевська, Координаторка громадської приймальні Української Гельсінської спілки з прав людини у Львові, яка вже вісім років консультує людей з ВІЛ-статусом.
Проте, керівництво Медичних сил Збройних Сил України вважає, що новий порядок обстеження дозволяє уникнути помилок та забезпечує конкретність в оцінці придатності до служби. Поки що конкретні обмеження щодо місця служби ВІЛ-інфікованих не визначені, і це покладається на розсуд командирів, з урахуванням висновків Військово-лікарської комісії. Обмежена придатність виключає лише призов до підрозділів спецпризначення.
“Якщо в людини нульове вірусне навантаження, вона не може заразити інших, тобто є абсолютно безпечною для соціуму. Але це треба тримати на контролі”, – зазначає Дмитро Шерембей, Голова Благодійного Фонду “100% Життя”. Він також наголошує на важливості залишення можливостей для тих із ВІЛ, які хочуть служити, за умови належного здоров’я та системного прийому препаратів й на необхідність захисту персональних даних ВІЛ-інфікованих в армії шляхом впровадження електронної системи обробки даних для забезпечення конфіденційності та безпеки.
Запровадження нових правил щодо призову громадян із ВІЛ-інфекцією у воєнний час відкриває новий етап у розумінні і регулюванні цієї проблеми. Хоча є певні кроки у напрямку врахування прав ВІЛ-спільноти, важливо продовжувати працювати над удосконаленням медичного обстеження, захистом приватності та створенням належних умов для служби в армії.
Здоров’я і права кожного громадянина, особливо з ключових груп, повинні бути на першому плані. Й нинішні зміни та обговорення є ще одним кроком у складному процесі, спрямованому на забезпечення справедливості та захист прав людей у складних умовах військового конфлікту.
Матеріал підготовано на основі першоджерела https://www.dw.com/uk/vilinfikovani-u-vijsku-z-rivnimi-pravami-ale-bez-naleznih-umov/a-67403888