Деякі види антиретровірусної терапії (АРТ) мають негативні побічні ефекти, а проблеми зі здоров’ям, пов’язані з віком, обмежують можливості лікування літніх людей, які живуть із ВІЛ.
Цьому питанню була присвячена доповідь на Конференції з ретровірусів та опортуністичних інфекцій (CROI) про дослідження, в якому оцінювали ефективність і безпеку переведення літніх пацієнтів з основної схеми лікування на схему Біктегравір/Емтрицитабін/Тенофовір Алафенамід (B/F/TAF).
У період з лютого по травень 2022 року проходило дослідження, в якому взяли участь 520 осіб. Середній вік учасників становив 64 роки. Вони були розділені на дві групи, кожна з яких складалася з 260 учасників. Одна когорта отримувала терапію за схемою B/F/TAF, а інша – свою попередню схему лікування. На 48-му тижні дослідження ВІЛ був пригнічений у 98% учасників у групі B/F/TAF і у 97% учасників у контрольній групі, що вказує на однакову ефективність схем лікування.
Водночас 296 осіб проходили моніторинг щільності кісткової тканини. З них 143 отримували схему лікування B/F/TAF, 153 – свою попередню схему лікування. Результати цього дослідження показали, що в групі B/F/TAF мінімальна щільність кісток поперекового відділу хребта збільшилася на 2,2% порівняно з контрольною групою, яка становила 0,6%.
Згідно висновків проведеного дослідження, якщо пацієнти у віці 60 років і старше приймають схему, що містить Тенофовір Дизопроксил Фумарат (TDF), безпечніше та ефективніше перейти на Біктегравір/Емтрицитабін/Тенофовір Алафенамід (B/F/TAF). Ця зміна схеми є гарним терапевтичним вибором для цієї групи населення, оскільки вона підвищує мінеральну щільність кісткової тканини та знижує необхідність змінювати лікування через зниження функції нирок.
Дослідження підкреслює важливість персоналізованого лікування літніх людей з ВІЛ і вказує на необхідність врахування мінливих проблем зі здоров’ям цієї демографічної групи в майбутніх протоколах лікування ВІЛ.