ВІЛНовини

“Оманливо дрімаючий” вірус імунодефіциту людини. Міф чи реальність?

Довгий час вважалося, що запаси ВІЛ є неактивними, а саме, що резервуари ВІЛ перебувають у сплячому стані. Проте вчені зі Швейцарії та Канади виявили, що частина цих клітин виробляє РНК і білки вірусу спонтанно, що може змінити відповідь імунної системи пацієнтів. 

Фахівці з Університету Лозанни та Університету Монреаля вважають, що ВІЛ – вірус, який оманливо дрімає. Він продовжує діяти і впливати на імунну систему людей, які проходять лікування.

Дослідження

Результати відповідного дослідження були опубліковані в журналі Cell Host & Microbe. У ньому взяло участь 18 людей, що живуть з ВІЛ, які приймали антиретровірусну терапію та мали впродовж щонайменше трьох років пригнічене вірусне навантаження. За допомогою лабораторного методу проточної цитометрії РНК фахівці розділили CD4+ або “хелперні” Т-клітини залежно від того, чи інфіковані вони ВІЛ, а також від виду вірусу, який вони виробляють.

Як показало дослідження, у 14 із 18 пацієнтів (78%) були резервуари ВІЛ, які спонтанно виробляли вірусну РНК. У 7 з 18 (39%) резервуарів також вироблялися вірусні білки, зокрема р24, який є компонентом оболонки ВІЛ.

Фрагменти вірусної РНК і білка достатньо, щоб викликати імунну реакцію, незважаючи на те, що вони були нефункціональним “сміттям”, не здатним викликати інфекцію. Вчені вважають, що це може бути важливо, оскільки у частини людей, які успішно приймають антиретровірусну терапію, спостерігаються негативні наслідки життя з ВІЛ, такі як слабкість, передчасний остеопороз, прискорений розвиток серцево-судинних захворювань та інші.

То які ж клітини містять активні запаси ВІЛ?

Крім того, вчені виявили, що резервуари в клітинах пам’яті та клітинах Th17, які беруть участь в імунному захисті кишківника, демонструють найбільшу активність у виробленні РНК і білків вірусу. Однак ВІЛ не знаходиться в одному конкретному типі CD4+ Т-клітин, хоча він може бути присутнім у будь-якій із цих клітин.

Короткі висновки дослідження

Автори припустили, що імунна відповідь, викликана РНК і білками вірусу, може не мати жодного ефекту; однак необхідні додаткові дослідження, щоб підтвердити цю гіпотезу.