ВІЛНовини

Рух Таджикистана в бік декриміналізації

Таджикистан, прагнучи забезпечити правосуддя для людей, які живуть з ВІЛ або постраждали від ВІЛ, зробив значний крок до декриміналізації контакту з ВІЛ та передачі ВІЛ, ухваливши історичне рішення Пленуму Верховного Суду 26 грудня 2023 року.

Регіональний директор ЮНЕЙДС в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, Східній Європі та Центральній Азії Імон Мерфі зазначив: “Рух Таджикистану до декриміналізації ВІЛ є позитивним кроком на шляху до справедливості, інклюзивності та громадського здоров’я”.

У новій постанові міститься вимога до судів більш об’єктивно розглядати питання, пов’язані з кримінальною відповідальністю за поставлення в небезпеку зараження та передачу ВІЛ-інфекції згідно зі статтею 125 Кримінального кодексу. Постанова вимагає, щоб судова практика дотримувалася нових стандартів, які включають міжнародні рекомендації та стандарти, такі як концепція “Не виявлено = не передано”, яка підтримується ЮНЕЙДС та ВООЗ. Ця концепція стверджує, що люди, які живуть з ВІЛ, отримують антиретровірусне лікування і мають невиявлене вірусне навантаження, не здатні передавати вірус. 

“Хоча ця нова постанова є позитивним зрушенням, оскільки дозволяє більш справедливе тлумачення існуючих законів (що є життєво важливим), вона не створює жодного нового законодавства і не вносить змін до Кримінального кодексу, який продовжує криміналізувати передачу ВІЛ та контакт з ВІЛ-інфікованими особами. Отже, дуже важливо продовжувати адвокаційні зусилля, спрямовані на внесення змін до Кримінального кодексу з метою декриміналізації передачі ВІЛ та контакту з ВІЛ-інфікованими особами. Про це заявила голова Мережі жінок, які живуть з ВІЛ в Таджикистані, Тахміна Хайдарова. 

Наразі за передачу ВІЛ-інфекції та поставлення в небезпеку зараження ВІЛ-інфекцією передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до двох років (частина 1) згідно зі статтею 125 Кримінального кодексу України. Частина 2 передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від двох до п’яти років за передачу ВІЛ особою, яка знає про свій статус; покарання збільшується до п’яти-десяти років ув’язнення за передачу ВІЛ декільком особам або неповнолітній особі (частина 3). Понад 70% засуджених за статтею 125 – ВІЛ-позитивні жінки. Жінки, які живуть з ВІЛ, можуть стикатися з домашнім насильством, стигмою та дискримінацією. Через страх ненавмисно розкрити свій ВІЛ-статус і зазнати додаткового кримінального переслідування, вони утримуються від пошуку справедливості в судах.  

Каральний підхід, при якому медичні працівники підпорядковані правоохоронним органам, сприяв поширенню епідемії ВІЛ-інфекції в Таджикистані.

Нещодавнє просування до більш справедливої правової структури – результат спільних зусиль організацій громадянського суспільства та Верховного суду. Крім того, цьому сприяв Глобальний фонд для боротьби зі СНІДом, туберкульозом і малярією, що займає постійну позицію щодо захисту прав людини. Він втілює в собі всеохоплюючу та комплексну стратегію вирішення складних правових питань, пов’язаних із ВІЛ. Провідні міжнародні організації, такі як ЮНЕЙДС, ПРООН та Глобальний фонд, погоджуються з необхідністю скасування законів, які стигматизують ВІЛ-інфекцію. Неможливо перебільшити згубний вплив такого законодавства на рівень тестування на ВІЛ та прихильність до лікування. Необхідно впроваджувати науково обґрунтовану стратегію, щоб сприяти розвитку здорового суспільства.