Юлія Фамільєва — відома українська активістка, членкиня ГО “Когорта” старша менеджерка адвокаційної групи, керівниця проєкту параюридичної допомоги цієї організації. У 2023 році Юлія була обрана представницею транс*спільноти у Національній раді з питань протидії Туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу. Юлія має значний досвід в підтримці та консультаціях для транс*людей, надаючи допомогу за принципом “рівний — рівному”. Також вона є засновницею онлайн-ресурсу для трансгендерної спільноти “Райдужне життя – Т”, що сприяє інформуванню та підтримці.
Юлія активно працює на покращення толерантного ставлення до транс*людей в Україні, її діяльність охоплює також правовий захист і адвокацію, зокрема в питаннях права рівного доступу до медичних послуг та соціальної інтеграції транс* людей.
VirusOFF отримала чудову можливість поспілкуватися з Юлією під час Тижня поінформованості про транс* людей (13–19 листопада – прим. VirusOFF) та напередодні Національної ЛГБТІК+ конференції (5–6 грудня 2024 року – прим. VirusOFF), щоб обговорити ключові виклики та досягнення транс* спільноти в Україні.
Юліє, чи можемо ми говорити, що ставлення до транс* людей у нас в державі поступово змінюється? Як Ви оцінюєте ці зміни за останні роки, порівнюючи з ситуацією 3-5 років тому?
Юлія: Справді, за останні роки ми бачимо важливі позитивні зрушення в ставленні суспільства до транс* людей. Зросла поінформованість на всіх рівнях, починаючи з широких верств суспільства і закінчуючи фахівцями, які безпосередньо працюють із транс* людьми — медиками, юристами, представниками державних структур. Таке поступове просвітлення суспільства особливо помітне в великих містах, де люди більше знайомі з темою прав ЛГБТІК+, частіше відвідують освітні заходи і мають більше доступу до ресурсів. Наразі транс* люди в Україні можуть розраховувати на вищий рівень розуміння і, можливо, навіть на підтримку з боку оточуючих, ніж раніше. Тобто ми маємо значне покращення у порівнянні з тим як було у минулому але ще є багато над чим працювати у напрямку інформування і обізнаності суспільства.
Однак існує і зворотній бік — все ще залишаються випадки стигматизації та дискримінації. Воєнний час, в якому зараз опинилася Україна, загострив деякі проблеми. В умовах стресу, коли люди перебувають у кризовому психологічному стані, підвищується ризик ксенофобії, і транс* люди, як і інші представники ЛГБТІК+ спільноти, можуть ставати об’єктом негативного ставлення. У цьому проявляється певна суспільна риса: люди часто шукають винних у всьому «інакшому». Тому питання стереотипів та міфів про транс* людей все ще актуальне.
Які основні проблеми залишаються актуальними для транс* спільноти, попри ці позитивні зрушення?
Юлія: Основні проблеми, з якими стикаються транс* люди в Україні, пов’язані з дискримінацією, нерозумінням і міфами, що часто підживлюються ззовні або неосвіченістю людей. Зокрема, під час війни ми бачимо появу нових міфів, які тільки поглиблюють проблему стигматизації. Наприклад, існує хибна думка, що представники ЛГБТІК+ спільноти не захищають країну або взагалі байдужі до подій. Це абсолютно неправда, бо багато наших людей зараз служать у ЗСУ, займаються волонтерством, сплачують податки і є повноправними членами суспільства. На жаль, реальність така, що люди часто не бачать справжньої картини, яка набагато глибша і позитивніша.
Якщо уявити, що перед нами стоїть президент України, і є можливість запропонувати три найважливіші кроки, які б Ви порадили для покращення становища транс* спільноти? Що потребує негайного виконання?
Юлія: Перший важливий крок — це забезпечити виконання вже існуючих законів. В Україні є доволі прогресивне законодавство, включаючи підзаконні акти, що стосуються транс* людей. Але проблема в тому, що навіть хороші закони часто не діють на практиці, особливо зараз, коли Конституція фактично «на паузі» через воєнний стан. Нам важливо, щоб, незважаючи на обставини, Україна залишалася демократичною державою, де дотримуються прав людини, бо саме за це ми боремося. Становище транс* людей значно покращилося б, якби ми мали ефективне виконання законів.
Другий крок — забезпечення доступу до медичних, юридичних і психологічних послуг, які є базовими для кожної людини. У нинішніх умовах війни транс* люди стикаються з додатковими труднощами при отриманні медичної допомоги, особливо якщо йдеться про гормональну терапію чи інші специфічні послуги, що стосуються здоров’я транс* людей. Доступ до послуг має бути не тільки на папері, але й реально працювати.
І третє — це поширення обізнаності та освітні програми, адже інформування суспільства — ключ до подолання дискримінації. Нам потрібно, щоб державні установи, лікарі, вчителі та інші фахівці були обізнані щодо особливостей транс* людей і могли забезпечити комфортне середовище для всіх громадян.
Як змінився доступ транс* людей до медичних, юридичних та психологічних послуг в умовах війни? Чи є покращення в доступності, наприклад, психологічної допомоги?
Юлія: Якщо говорити про психологічну допомогу, то тут ми дійсно спостерігаємо позитивну динаміку. У зв’язку з війною зросла потреба в психологічній підтримці, і це сприяло тому, що збільшилася кількість психологів, дружніх до транс* людей. Наразі в Україні вже десятки фахівців, які мають досвід роботи з транс* людьми, розуміють їхні потреби і можуть надавати якісну допомогу. Але що стосується доступу до медичних чи юридичних послуг, то ситуація значно складніша. На жаль, багато державних структур та медичних установ ще не готові належним чином працювати з транс* людьми.
Ви згадували про базу «дружніх» фахівців. Як це допомагає транс* людям?
Юлія: Ми, “Когорта”, створили базу дружніх лікарів, щоб транс* люди могли легко знайти спеціалістів, які ставляться до них з розумінням і повагою. Це знижує рівень стресу для транс* людей, оскільки вони мають змогу отримати якісну підтримку без побоювань, що їх не зрозуміють чи відмовлять у послузі. Це маленький, але важливий крок до створення більш комфортного середовища для транс* людей.
Ви розповідали про важливість навчання лікарів та спеціалістів особливостям комунікації з транс* людьми. Поділіться, будь ласка, детальніше про ваші освітні проєкти.
Юлія: Ми розробили освітні програми, зокрема модулі для підвищення кваліфікації лікарів, які знайомлять їх із потребами транс* людей і специфікою надання медичних послуг для цієї групи. Наприклад, на базі Одеського медичного університету, в межах нашого проєкту, за підтримки Альянсу громадського здоров’я створено модуль потенціальної післядипломної освіти для лікарів, яка включає такі тренінги. В найближчому майбутньому планується апробація цього модулю Ми проводимо конференції та семінари для медиків, щоб вони розуміли, як належно взаємодіяти з транс* пацієнтами і не створювали для них додаткового стресу.
Які результати Ви хотіли б побачити від впровадження таких освітніх програм?
Юлія: Ми прагнемо, щоб фахівці ставилися до транс* людей так само професійно, як до будь-якого іншого пацієнта, і могли надавати допомогу без упереджень. Мета — зменшити кількість негативних ситуацій, коли транс* людина боїться йти до лікаря через можливе нерозуміння або осуд.
Менше ніж за місяць почнеться XVII Національна ЛГБТІК+ конференція. Протягом усіх років її існування, які значущі досягнення для транс* спільноти, на Вашу думку, були досягнуті завдяки їй?
Юлія: Конференція надзвичайно важлива, адже вона об’єднує представників спільноти, активістів, фахівців і створює дорожню карту для ЛГБТІК+ руху в Україні. Учасники обговорюють важливі питання, формують плани, і це сприяє кращій комунікації та налагодженню нових зв’язків. Конференція дає можливість ділитися досвідом і допомагати один одному. Результати можна побачити в численних ініціативах, які допомагають транс* спільноті захищати свої права. Цього року я теж буду брати участь у конференції, а саме, на окремій сесії представлю цьогорічну резолюцію форуму трансгендерних і небінарних людей України.
Розкажіть, будь ласка, які основні пункти цієї резолюції?
Юлія: Один із ключових пунктів — створення незалежної, демократичної платформи для транс* спільноти, яка допоможе об’єднати різних активістів та організації. Це буде потужним ресурсом для підтримки та захисту транс* людей. Також у резолюції йдеться про впровадження третього гендерного маркера в документи, щоб небінарні люди могли офіційно позначити свою ідентичність. Ще один важливий аспект — депатологізація трансгендерності через прийняття міжнародних стандартів, таких як МКХ-11 (МКХ-11 – Міжнародна класифікація хвороб 11-го перегляду — система, яку використовують медичні працівники для класифікації різних захворювань та станів. Вона була розроблена Всесвітньою організацією охорони здоров’я і вступила в дію з 1 січня 2022 року на світовому рівні, замінивши попередню версію, МКХ-10 – прим. VirusOFF). Імплементація МКХ11 в Україні надважлива для транс*спільноти, тому що вона відміняє психіатричні діагнози відносно трансгендерності, які містить діюча МКХ10, трансгендерність не буде вважатися психічним розладом.
Як Ви вважаєте, яку роль зіграє платформа для транс* спільноти?
Юлія: Це надзвичайно важливий крок для об’єднання нашої спільноти. Платформа створить безпечний простір для обговорення проблем, підтримки одне одного, а також для адвокаційної діяльності. Це забезпечить доступ до перевіреної інформації, юридичної та психологічної підтримки.
Включення третього гендерного маркера в документи стало важливою темою в обговореннях резолюції. Як це допоможе небінарним людям в Україні?
Юлія: Третій гендерний маркер у документах дасть можливість небінарним людям офіційно визнати свою ідентичність і відчути себе більш захищеними на законодавчому рівні. Це важливий крок у визнанні їх прав і самовизначення.
Юліє, які головні цілі та надії Ви б озвучили для транс* спільноти України на найближчі роки? Юлія: Ми сподіваємося на подальший прогрес у визнанні наших прав, на дотримання законів і належне ставлення. Головне — забезпечити для транс* людей ті ж права, що й для всіх громадян. Ми працюємо над тим, щоб змінити ставлення суспільства і побудувати Україну, де кожен може почуватися вільно.