Новий звіт ЮНЕЙДС показує, що скорочення фінансування, тиск на права людини та недостатня підтримка профілактики і сервісів спільнот можуть поставити під загрозу роки прогресу у боротьбі зі СНІДом.
“Немає сумнівів, що це найсерйозніший збій у відповіді на ВІЛ відтоді, як світ об’єднався для боротьби з цією епідемією. Скорочення фінансування у поєднанні зі звуженням громадянського простору та подальшою криміналізацією маргіналізованих груп створило найпотужніший шторм, з яким коли-небудь стикалася відповідь на ВІЛ.”Вінні Бьяніма, Виконавча директорка ЮНЕЙДС
Фінансовий розрив уже впливає на послуги
За даними звіту, різке зменшення міжнародної допомоги вже має руйнівні наслідки для країн із низьким рівнем доходу та високим тягарем ВІЛ, які значною мірою залежать від зовнішньої підтримки. У 2025 році глобальна допомога на цілі розвитку з боку низки країн скоротилася на 23% — це найбільше падіння за весь час спостережень. Програми з ВІЛ стали одними з тих, хто постраждав найбільше.
У країнах із високим тягарем ВІЛ обсяги програм тестування у період з 2024 до 2025 року скоротилися на 22%. Це означає, що менше людей можуть вчасно дізнатися про свій статус, отримати лікування та запобігти подальшому поширенню вірусу. У деяких випадках фінансування закупівлі презервативів було скорочено більш ніж на 90%. А в 62 країнах, які надали дані ЮНЕЙДС, охоплення доконтактною профілактикою ВІЛ, або ДКП, зменшилося на 38%.
Профілактика ВІЛ скорочується саме тоді, коли світ потребує її масштабування. Особливо з огляду на появу нових революційних препаратів тривалої дії для профілактики ВІЛ. Водночас профілактика і раніше залишалася недостатньо профінансованою: у 2024 році на неї припадало лише 11% усіх витрат на ВІЛ. Тепер навіть ці обмежені ресурси продовжують скорочуватися, а ознак того, що внутрішнє фінансування зможе швидко компенсувати дефіцит, поки немає.
Досягнення є значними, але залишаються вразливими
Попри нинішні ризики, відповідь на ВІЛ залишається однією з найуспішніших історій глобального здоров’я за останні 25 років. Кількість смертей, пов’язаних зі СНІДом, скоротилася на 56% — з 1,3 мільйона у 2010 році до 570 000 у 2025 році. Кількість нових випадків інфікування ВІЛ зменшилася на 43% — до 1,2 мільйона. Сьогодні лікування отримують 78% із 40,9 мільйона людей, які живуть з ВІЛ, тобто 32,1 мільйона людей.
Однак ці досягнення залишаються вразливими. Майже 9 мільйонів людей досі не отримують лікування. На тлі скорочення зовнішнього фінансування прогрес у забезпеченні доступу до терапії опиняється під серйозною загрозою. Наприклад, програми лікування ВІЛ у Західній і Центральній Африці приблизно на 90% залежать від зовнішньої підтримки. Без її збереження та без збільшення внутрішніх ресурсів зростає ризик перебоїв у лікуванні, а разом із ним — ризик нових випадків інфікування та смертей.
Прогрес залишається нерівномірним. В одних регіонах ситуація покращується, тоді як в інших кількість нових випадків інфікування ВІЛ зростає. З 2010 року зростання нових випадків фіксується у Східній Європі та Центральній Азії, на Близькому Сході та в Північній Африці, а також у Латинській Америці. Водночас щотижня в країнах Африки на південь від Сахари ВІЛ інфікуються 3000 дівчат-підлітків і молодих жінок. Це один із найочевидніших сигналів того, що глобальна відповідь досі не охоплює всіх, хто найбільше потребує підтримки.
Спільноти втрачають ресурси, а разом із ними — охоплення і довіру
Особливу роль у відповіді на ВІЛ відіграють організації під проводом спільнот, громадські організації, організації людей, які живуть з ВІЛ, молодіжні ініціативи та організації секс-працівників. Саме вони часто найефективніше надають послуги людям, які живуть з ВІЛ або яких зачіпає епідемія. Вони працюють на передовій профілактики, лікування та підтримки, охоплюючи до 60% представників своїх спільнот, зокрема чоловіків, які мають секс із чоловіками, секс-працівників, людей, які вживають ін’єкційні наркотики, та їхніх сексуальних партнерів.
Попри це, фінансування таких організацій різко скорочується, а помітного зростання внутрішніх ресурсів не відбувається. Нещодавнє дослідження за участі 79 організацій під проводом спільнот із 47 країн Азійсько-Тихоокеанського регіону, Латинської Америки та Африки показало: обсяг послуг підтримки для людей, які живуть з ВІЛ, скоротився на 50%. Обсяг послуг для секс-працівників зменшився на 82%, а для чоловіків, які мають секс із чоловіками, — на 85%. Також скорочується підтримка для людей, які пережили гендерно зумовлене насильство. Коли спільноти втрачають фінансування, вся відповідь на ВІЛ втрачає охоплення, довіру та ефективність.
Відкат у сфері прав людини посилює ризики
Звіт також фіксує небезпечний відкат у сфері прав людини. Вперше відтоді, як ЮНЕЙДС почала відстежувати ці тенденції, посилюється криміналізація маргіналізованих груп. У 2025 році ще дві країни криміналізували одностатеві сексуальні стосунки, а у 2026 році одна країна посилила покарання за такі стосунки. Коли люди бояться арешту, дискримінації або переслідування, вони рідше проходять тестування і звертаються по медичну допомогу. Це створює умови, за яких епідемія продовжує поширюватися.
“Захворювання найшвидше поширюються там, де права людини захищені найслабше. Відкат у сфері прав людини та звуження громадянського простору не є випадковими. Це організований політичний процес, який має реальні наслідки для громадського здоров’я та призводить до катастрофічних результатів у сфері ВІЛ.”Вінні Бьяніма
Можливості для зміни ситуації залишаються
Водночас звіт показує, що можливості для зміни ситуації зберігаються. Частка внутрішніх ресурсів у фінансуванні відповіді на ВІЛ зросла з 28% у 2010 році до 52% у 2024 році. З січня 2025 року понад 54 країни взяли на себе зобов’язання збільшити внутрішнє фінансування. Однак багато країн одночасно стикаються з борговою кризою: 28 африканських країн витрачають на обслуговування боргу більше, ніж на охорону здоров’я.
ЮНЕЙДС вітає нові зобов’язання донорів, зокрема Сполучених Штатів Америки та Глобального фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом і малярією. Вони створюють можливість разом із країнами розвивати співфінансування за рахунок внутрішніх ресурсів і поступово переходити до нових моделей фінансування.
Перспективним напрямом залишається інтеграція послуг з ВІЛ у ширші системи охорони здоров’я. У чверті зі 152 країн відповідь на ВІЛ уже інтегрована в ширші стратегії охорони здоров’я. Наприклад, більш ніж у 80 країнах послуги з профілактики та лікування раку шийки матки включені до національних настанов з ВІЛ.
Інновації також можуть прискорити прогрес. До кінця березня 2026 року понад 6000 людей у п’яти країнах Африки на південь від Сахари отримували ленакапавір — препарат тривалої дії для профілактики ВІЛ. Водночас необхідні значно масштабніші зусилля, щоб охопити 20 мільйонів людей, які, за оцінками ЮНЕЙДС, потребують антиретровірусних препаратів для профілактики ВІЛ.
Нова Політична декларація має визначити подальші кроки
22–23 червня Генеральна Асамблея ООН проведе Нараду високого рівня з питань ВІЛ/СНІДу, під час якої країни мають ухвалити нову Політичну декларацію з ВІЛ. Це буде остання така декларація перед 2030 роком — терміном, до якого світ зобов’язався ліквідувати СНІД як загрозу громадському здоров’ю. Нова декларація має визначити цілі на 2030 рік відповідно до Глобальної стратегії протидії СНІДу. Серед них — забезпечити антиретровірусним лікуванням 40 мільйонів людей, надати 20 мільйонам людей доступ до препаратів для профілактики ВІЛ та гарантувати всім послуги, вільні від стигми й дискримінації.
“Ми знаємо, як покласти край СНІДу. Тепер питання є політичним: ми будемо інвестувати чи відступимо? Якщо ми будемо діяти відповідно до Глобальної стратегії протидії СНІДу, а держави — члени ООН ухвалять сильну Політичну декларацію, яка визначатиме відповідь на ВІЛ упродовж наступних п’яти років, ми все ще можемо покласти край СНІДу до 2030 року. Але якщо ми не зробимо необхідного, ризикуємо втратити результати десятиліть напруженої роботи.”Вінні Бьяніма